Наш пан Начерадець пріє за спортивний клуб “Славія”” Він побився об заклад з багатьма вболівальниками, що його клуб виграє, і тепер почуває себе, як юнак перед іспитом па атестат зрілості. Від хвилювання він сопе і кавкає. Його кидає то в жар, то в холод від надій і недобрих передчуттів. Якусь хвилину він певен себе і вірить, що його одинадцять хлопців не підведуть, І одразу ж за тим поби-
вається, скаржиться, що його очам уже не бачити жодної втіхи на світі.
Пан Габаско, що стоїть поруч з ним, зберігає гордий спокій. Що йому до двобою летенських лідерів? А втім, які вони лідери? Тюхтії, голодранці, самодіяльний гурток, ветерани, лопухи, а не гравці. ЛідериІ Чи хоч знають вони, що таке зупинка м’яча, прийом м’яча, ведіння м’яча! Хай хоч спроможуться грати в пас та зуміють пройти до воріт. Чи зможуть вони збити темп супротивнику, де там! їм би повчитися на Ограді. “Вікторці” в усякому разі зіграти з ними - раз плюнути.
Еман запалив сигарету і зневажливо дивився на зелене поле, де метушилися футболісти. Раптом хтось потягнув його за рукав. Еман глянув угору, праворуч, ліворуч. Нікого не побачив. Тільки після цього йому спало на думку подивитись униз. Він уздрів невеличкого чоловічка, дрібненьке зморщене личко якого поросло сивуватою щетиною. На носі сиділо стародавне пенсне, від котрого тягнувся чорний шнур за ліве вухо. Дідок застряв в одному з рядів глядачів, наче комар у щілині, і його очі не бачили денного світла.
- Що таке? - спитав Еман.
- Молодий пане,- сказав чоловічок благальним голосом,- чи не могли б ви мені сказати, хто грає?
Еман змірив його здивованим поглядом.
- Бачите,- пояснив чоловічок,- я вже не один десяток років ходжу на футбольні матчі, але через дрібну свою поставу нічого не бачу…
- А хто ви такий?
- Моє прізвище Сало,- скромно відрекомендувався чоловічок,- я працюю оцінювачем у ломбарді і вболіваю за “Спарту”. Проте можу визнати перевагу інших команд, бо я людина справедлива і свідома. Але бог покарав мене зростом. Я, пане… чув гру обох Музик, старшого в центрі і молодшого в захисті, чув Клапку, коли він стояв у воротах. Так, молодий пане… я, пане, свідок таких великих подій. Як сьогодні, чую сопіння великого Янди-Очка, який мчить до воріт супротивника. Моя пам’ять сягає сивої давнини. Я чую страшні гарматні удари великого Кошка і Баумрука, чую підступні обманні удари славного центр- форварда 6н-ні. Всі ті гравці, сподіваюся, за свої славні діла стануть сузір’ям на небі і увійдуть у число богів. І Венца Пілат після смерті буде сяяти на темному небі і дивитись на своїх недостойних нащадків.
Чоловічок замислився і потім додав:
- Всіх тих футболістів я чув, але ніколи не бачив, лише так, у щілинку між глядачами. Я прошу вас, молодий
пане, чи не можете ви мені назвати сьогоднішній склад “Спарти”? Буду дуже вдячний! “
- Будь ласка,- сказав пан Еман,- питайте.
- Кадя грає? - спитав пан Сало схвильовано.
