— Ну, як м’ясо? “спитав батько.
Годиться,- мовив син поблажливо.
Обличчя старого проясшшося, і він сказав, що хотів ще й картопляні кнедлики зробити, та не мав досить часу.
Син тим часом думав про те, що саме пора підластитися до батька, щоб видурити трохи грошей. Почав вихваляти старого, запевнив, що навіть у ресторані не готують так смачно. Було б батькові стати не кравцем, а кухарем. Він улещував батька так безоглядно, що старий зашарівся, мов панночка.
Ніби ненароком Еман згадав, що сьогодні має відбутися матч на першість ліги між “Вікторією” з Жижкова і “Славією”.
- Мало не забув, їй-богу,- заволав старий.
- Підеш?
- Та ні! Багато роботи. Завтра треба повернути замов-* лення Гумбергові. Як гадаєш, хто виграє?
- Неспокійно на серці,- зітхнув син.-Подразіл, ма- • “у 11., по гратиме, і взагалі… склад команди мені не подобає-іьгн. Б такому складі їм “Славка” намне боки.
- Здурів хлопець,- жахнувся старий.- Що за нісенітнії и,іо ти верзеш! Зі “Славією” вони завжди зможуть упоїм їмся.. Щоб то було, якби вони не могли накласти таким \,і іпмидпикам! Запам’ятай, буде не менше як три - нуль н і користь “Вікторки”, от згадаєш мої слова.
- Ви, тату, дуже меткі,- озвався син бундючно.-Як и и собі це уявляєте? Я просто дивуюсь, Ви кажете так, иа-чі ото гратимуть Прокоп або Бребурда.
- Ну, коли ти вже згадав Прокопа, то, на мою думку, мої ! сьогодні показав би їм.
Обличчя старого розгладилося в посмішці, яка аж випромінювала приємні спогади:
Прокоп! Золотий мій хлопець! Той би показав цим ичтрішпім шмаркачам, як треба грати. Ті його паси, пром їм, обводки, фінти. Кажу тобі, це було єдине в своєму роді видовище. А ті його нестримні прориви. Воротарям була робота. Що теперішня молодь… Немає того бойового духу і нема добрих результатів. Те, що ми бачимо сьогодні, це не футбол. Були часи, коли перед нами Європа трусилася. Весь світ ходив на Жижков вчитися футбола. Бребурда, Прокоп та ще той, Єлінек, давали уроки. Так, так. А тепер де поділося усе наше вміння…
- Що вдієш,- мовив син,- твої спогади - це вже історія. Словами ділу не зарадиш. І ще я тобі скажу, що ти можеш і помилятися. За тих давніх часів, про які ти говориш, був зовсім інший футбольний стиль. Тепер грають у наукопий футбол, і якби той ваш Прокоп з’явився б тепер на полі, його б просто висміяли.
- Іди ти к бісу зі своєю наукою! - розгнівився старий.- Що ти знаєш? Що ти бачив?
- До речі, я бачив гру Прокопа, і в період його найбільшої слави.
