- Тримай себе в руках, щоб не наробити дурниць, бо ти дикун скажений.
- Не турбуйся,- відповів пан Шефелін,- я вже знаю…
І прожогом вилетів за двері.
ПАН ШЕФЕЛІН ПРАГНЕ КРОВІ…
Пан Габаско-старший протирав вікна мокрою ганчіркою. Миття вікон схиляє до співу. Старий пан супроводжував свою працю співом, як це роблять дівчата-служниці.
Садила, садила Фіалочку в полі…
Саме тоді, коли старий просив бога, щоб той дав росинку його фіалочці, двері розчахнулися. Пан Габаско обернувся і побачив немолодого вже пана з чорними вусами і з такою міною на обличчі, що хоч дітей лякати.
Пан Габаско витер руки об фартух, не кваплячись зліз Із драбини і спитав:
- Чим можу служити?
- Я - Шефелін! - сказала проява, грізно лупаючи очима.
“Кажеш, що ти Шефелін,- подумав пан Габаско,- а виглядаєш, наче блазень”.
А втім відповів:
- Дуже радий, пане. А я Габаско.
Чорновусий виступив уперед.
- То значить, ви пан Габаско,- загарчав він,- а ну, дайте я вас роздивлюсь як слід!
Пан Габаско відхилив думку, що його особа може являти собою якийсь інтерес.
- Не знаю, що в мені можна побачити,- захищався він”
Пан Шефелін зиркнув на нього кровожерливим поглядом,
набундючився і тричі стукнув ціпком об підлогу. Потім оглянув кімнату і мислено розробив таку програму дій.
Пункт перший: схопити годинника, що висить на стіні, і кинути цей прилад в голову пана Габаска. Старий застогне і спробує рятуватися втечею. Тоді Шефелін переверне стіл, щоб перетнути дорогу грішному старцеві - це пункт другий.
Згідно з третім пунктом месник за потоптану честь своєї дочки мав одірвати ніжку стільця і кинути її в спину супротивникові.
