Пан Габаско вийшов у коридор і свиснув. На цей сигнал вибіг сусідчин хлопчик:
- Ось тобі джбан, Пепіку,- сказав старий кравець,- збігай до пиво. Одна нога тут, друга там!
Пепік зробив, як було наказано, і за хвилину поставив перед обома панами джбан пива.
Пан Габаско подивився у джбан і сказав:
- Не одпив, Пепіку. Бачу, що ти чесний хлопець. Ось тобі двадцять гелерів, купи собі цукерок. Але не заходь далеко, ти ще мені знадобишся.
Хлопець вилетів мов стріла, і за хвилину було видно, як він виходить від крамаря, смокчучи з блаженним виглядом цукерку.
Пан з Цимбуркової вулиці розлив пиво у склянки і цокнувся з паном з Нуслів на здоров’я.
Еман-старший не помилився, що Пепік ще знадобиться йому: хлопець мусив ще багато разів бігати з джбаном униз і обмінювати двадцятигелерові монети на цукерки.
Пани захопилися дружньою бесідою, і їхня сердечність зростала в геометричній прогресії у відношенні до кількості спорожнених-джбанів.
Пан Габаско почав нахвалювати свого сина.
- Це хлопець хоч куди! У нього завжди була золота голова, а до того ще у цих євреїв він пройшов добру школу. Я не надивлюсь на нього і поруч з ним сам собі здаюся цілковитим ягням.
Пан Шефелін, схвально хитнувши головою, сказав, що так воно й повинно бути, і відрекомендував якнайкраще свою дочку:
- - Звісно, це всього лише жінка, але розуму в неї на десять хлопців. А яка вона добра до батьків! Такі тепер не ростуть. Вона порошинці не дає на нас впасти.
- Цей хлопець, цей хлопець,- крутив головою пан Габаско.- Він буде розумніший від усіх адвокатів. По-єврейському вміє, як по-чеському, і сам навчився. Пан Начерадець, його шеф, каже, що був би без нього, як без рук.
- Та невже? здивувався пан Шефелін, Потім додав: - Те саме я можу сказати про Емільку. Вона у Шмальфусів за старшу. Що захоче, те й зробить. Завжди мусить бути так, як хоче вона.
- Мені стає смішно,- вів він далі,- коли подумаю, які очі зробить стара, почувши, що все гаразд. Казатиме, що я брешу. Аж ні, дівчино, справа облагоджена.
Сутінки застали обох панів ще вкупі. їхня бесіда точилася жваво, хоча язикам уже було важко ворушитися. Щедра доза алкоголю викликала у пана Іїїефеліна філософський настрій. Він доводив, що мир між народами настав би одразу, коли б не було спілок, жінок та політики.
- Бачте, Еманку,- сказав він,- коли б не було тих жіночих справ, ми з вами могли б давно вже бути приятелями. А так,- додав жалісно,-я мало не прибив тебе.
