Називний відмінок: хто, що?- Нуслі.
Родовий відмінок: кого, чого? - Нусель.
Давальний відмінок: кому, чому? - Нуслям.
Знахідний відмінок: кого, що?- Нуслі.
Кличний відмінок: волаємо - Слава, привіт! Нуслі
їдуть!
Пан Шефелін в раптовому вибуху почуттів замахав капелюхом. Його промова розвеселила всіх пасажирів.
Алкоголь пробудив патріотизм, що дрімав у панові Шефеліні. Після Нусель прийшла черга стовежової матінки Пра-і ги, якій пан Шефелін зичив усього найкращого, а потім почав славити чеський народ і погрожувати ворогам стусаном під ребра. Він закликав трамвайний вагон, щоб той буц вірним своєму народові і ніколи не став зрадником.
Трамвай зупинився, водій стояв, зручно спершись на реостат. Його постать збудила в панові Шефеліні уяву про людину біля шинквасу у корчмі.
- Гей, ти там!-заволав він до водія.- Чого дивишся? Боїшся, що тобі наллють якесь чортове пійло? Не бійся! Я тобі рекомендую вермут, корисно для шлунку…
Ось так і розводився пан Шефелін. На тому світі йому це зарахується як добре діло, тому що він скоротив людям нудну дорогу.
“ДО РЕЧІ…” -
ПРОБУРМОТІВ ПАН ШЕФЕЛІН І ЗАСНУВ
Трамвай вивалив пана Шефеліна просто в обійми дружини, котра, занепокоєна його довгою відсутністю, вже чекала на зупинці. Вона сподівалася побачити свого чоловіка забризканого кров’ю безсоромного спокусника своєї дочки. Та замість убивці в її руки потрапив розчервонілий, підна-пилий пан, який виявив тенденцію обнімати й цілувати. її прямо на вулиці. .
- Але, Шефеліне,- боронилася дама,- що ти робиш. Ондечки люди дивляться. Адже ми на сміх людям! :
- Хай дивляться, Катержіно,- кричав пан Шефелін,- я тебе люблю, моє золото!
І загорлав на повний голос:
Катержіно, моя мила,
Мене в серці схоронила…
