фронтах. Якщо ми зараз не дамо рішучу відсіч, втратимо все. Наші друзі в Москві дуже занепокоєні станом речей в Україні. Увесь цей Народний Рух, всякі там Чорноволи, Лук'яненки, Хмари, Сверстюки, Павлички-Мавлички, Яворівські - вся ця бандерівська шушера, проамериканська наволоч розвила таку шалену діяльність... Хіба самі не бачите? Незалежну Україну їм подавай, Соборну, Єдину... Буде вам Україна, але така, як нам потрібна! І зараз саме той вирішальний момент, коли починається найцікавіше. Треба створити хаос, незрозумілість, непевність, натравити одних на інших, дестабілізувати ситуацію і в цьому гаморі зробити все правильно. На наше щастя, ці письменники, які прийшли до влади, не розуміють одного, що Україна - це не пісні й вишиванки, а економіка й ресурси. І цим треба скористатися, бо якщо не ми, то хто - Америка? Ні, я не згоден. Та ходіть собі зі своїми прапорами, співайте своїх пісень, скільки завгодно, вивчайте мову, друкуйте книжки, але саме той, хто виграє війну за ресурси, хто правильно проведе приватизацію, той і буде на коні і буде визначати її політику в усіх сферах на довгі роки. От тоді, коли ми заволодіємо матеріальним базисом, тоді й візьмемося за ідеологічну надбудову, зробимо російську мову другою державною, створимо потрібні нам телеканали, газети, захопимо інформаційний простір. І де ті хохли подінуться! Будуть знову по своїх хатах сидіти й на Шевченка мастурбувати. Вибачайте за певну різкість, але накипіло! - Мутний дружньо торкнув Зарізовича за лікоть. -А зараз наше основне завдання - не допустити до розподілу власності самих українців, не допустити створення груп національно спрямованого капіталу. Все має бути в наших руках і контролюватися людьми проросійського спрямування. Вам щось каже прізвище Кучма?
- Ні, не каже, - замотав головою Зарізович.
- Керівник заводу Южмаш. Наш майбутній президент! Віднедавна я очолюю його передвиборчий штаб.
- Так, а як? - Зарізович отетерів від такої навали інформації.
- Розумію вашу збентеженість, але, повірте, за наступний рік ми приведемо його до влади. Верховна Рада вже прийняла необхідний нам закон про дострокові вибори, так що готуйтеся. .. В 94-му до влади прийде новий лідер. Навіть не дивлячись на результати голосування... Адже, як казав Йосип Вісса-ріонович, «головне не як проголосували, а як підрахували!». Ну, можливо, Галіція, Тернопільщина, Франківщина, може, частково Волинь нашими не будуть ніколи, а от Донбас, південь і центр не віддамо! Виграємо вибори й усе те національне піднесення закатаємо в асфальт. А цю хитру компартійну лисицю Кравчука час посунути, бо він щось дуже віддано будує ту країну, яка нам зовсім не потрібна... От вчора, приміром, виступали у Будинку Актора ці «бубабісти». Чули? - Зарізович знову замотав головою, бо «не чув», - набився повний зал молоді, ну і мої хлопці там теж були. Так, кажуть, крили своїми віршами і жидів, і москалів. Це що ж виходить? Так зване національне піднесення переростає у ксенофобію, а то й у відвертий фашизм? Дай цим українцям волю, то вони табори побудують і жидів вішати почнуть, а москалів стріляти. Ну, то вже зась! Знайдемо на них управу. Всіх у стійло загонимо, там, де і мають знаходитися раби-гречкосії. Отож наше першочергове ідеологічне завдання і полягає в тому, щоб український націоналізм у будь-яких його формах у народному сприйнятті став асоціюватися з фашизмом. За Незалежну Україну, за волю, за народ - значить, фашист проклятий, колабораціоніст, бандерівський недобиток. Але тут треба обережно... Так би мовити, вести подвійну політику... Одна - видима для ЗМІ і електорату: за Україну, за демократію, за розум і честь, а інша - та, яка нам потрібна. Одним словом, хитрішим треба бути, Ігорю Юрійовичу, бо можемо втратити все! Ви останнім часом якісь прем'єри українських авторів планували?
- Ну так, от Гоголя ставимо! - гордо відповів Зарізович
- Ай-яй-яй, яке неподобство! - лагідно пожурив його Мутний. - Сподіваюся, ви жартуєте, Ігорю Юрійовичу. Гоголь - великий російський письменник. А я питаю про українських. Леся Українка, Котляревський, Франко...
- Ні, не планували...
- А я б вам дуже радив, - Мутний знову по-дружньому взяв його під лікоть. - Поставте найближчим часом що-небудь українське, «відроджуйте», так би мовити, українську культуру. Бо навколо вашого театру теж точиться війна, мовляв, жид-
