Живуть кити під містом. І тритони.А ще — дельфіни. В сумерку глибин,в западинах, де чорний місяць тоне,де вибрано породу з порожнин,вони живуть — міноги і мурени,сирени, восьминоги. І смиреннесліпе суцвіття губок та медуз —у вирвах шахт, у ямах наших душ.Живуть під містом леви, жовті й сонні.Сховала їх розпечена трава.Летючі зебри, антилопи й коніцвітуть на дні пасовищ і саванн.Живуть також під містом крокодили.Заплутані в ліан солодкі жили,тріпочуть тіні мавп або папуг.І сотні сотень мух, мурах, ропух.Живуть під містом зебри і буйтури, —ревуть їх сурми в ніч, мов мерзла мідь.Сайгаки й сарни, пасерби натури,пасуться на межі нічних угідь.І мамонти, сумирні, мов корови,і мастодонти. Кам'яні дібровидвигтять від них, тремтять, як тепла твань, —вони сюди втекли від полювань.Живуть під містом люди. І прочани,і міщухи. І крила в рукавах.Розкручується знову копійчанепорочне коло вицвілих розваг, —усе так само. ГІиво ярмаркове,скрипки весільні, ліхтарі, підкови,цілунки, плач, кохання і пітьма…Під містом. Тільки міста вже нема.ЗМІНА ДЕКОРАЦІЙУ приміщенні церкви відкрито вокзал:почекальні, лампади, ікони, кабіни.