Перелюднені хори гудуть, мов казан,а в касирок вуста, як фальшиві рубіни.Туалети і фрески. Колишня зорязакотилась у тлін, мов Марія у чорнім.Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —і виходиш, і ходиш по першій платформі.А на ній — протяги, паротяги. Свічокпересохлі світла, як пісні на бенкеті.Облягаєм вагон. І свистить у сюрчокпролетарський пророк у червонім кашкеті.У приміщенні школи відкрито готель:там завжди хтось із кимсь укладається спати.Сталактити волого пульсують зі стель,старшокласниці прагнуть солодкої ватиі, сплітаючи русла заламаних рук,опановують суть природничих наук.У приміщенні замку відкрито шпиталь:там гуляє лицарство в потертих піжамах,мов побите вогнем чи познімане з паль,і діагноз готують на них, ніби замах.Адже в кожній з нічних півосвітлених вежїх лікують від стиду. І цвяхами теж.У приміщенні цирку відкрито завод:там летить над верстатами гордий народу блискучому гримі — від вуха до вуха.У приміщенні неба відкрита тюрма.У приміщенні тіла відкрита пітьма.У приміщенні духа відкрита розруха.* * *Весна виникала, де тільки могла:трава на фронтонах, дощі і сухоти,і тепла бруківка. Весна була зла.Блукаючі танки і рештки піхотивертались nach Osten. Черешня цвіла,