би
773] Стріли намазать рукою, отрутою зброїть залізо.
774] Й Клітія, сина Еола, й Кретея — муз друга убив він,
775] Того Кретея, що з музами в тісній жив дружбі; на серці
776] Завжди пісні в нього, й струни лиш строїв би він на кіфарі,
777] Завжди співав би про коні, про зброю, мужів і про битви.
778] Врешті, тевкрійські вожді, як почули, що їхніх там ріжуть,
779] Іоприбігали Мнестей і завзятий Серест, і от бачать,
780] Що товариство тікає, а ворог всередині в мурах.
781] Гак тоді кличе Мнестей: «Гей, куди ви тікаєте, де ще
782] Мурів шукаєте, де ще там шанці ви маєте, друзі?
783] Муж лиш один, громадяни, і замкнений в ваших же мурах,
784] Зміг заподіяти в місті таку різанину безкарно;
785] Стільки найкращих із–поміж юнацтва він вислав до Орка!
786] Ні батьківщини нещасної й древніх богів вам не жалко,
787] Ані Енея великого вам, боягузи, не сором?»
788] Цими словами вони запалилися, сили набрали
789] Й лавою стали міцною. А Турн тоді мусив поволі
790] З бою вступитись, до річки подавсь він, до місця, де хвиля
791] Берег оточує. З криком гучним ще завзятіше стали
792] Тевкри, все військо стягнувши, на нього тоді нападати.
793] Так, наче грізного лева збройна юрба оточила;
794] З ляку він став задкувать, позираючи люто і злобно,
795] Не дозволяють–бо гнів і доблесть йому відступати,
796] І наступати не годен, хоч дуже того він хотів би,—
797] Зброя ворожа й мужі на заваді. І Турн так же само,
798] Звільна, вагаючись, все відступає, палаючи люттю,
799] Навіть два рази він кидався в лави ворожі і двічі
800] Гнав через табір загони розбиті, й вони утікали.
801] З табору цілого швидко, однак, позбігалися разом
802] На одного всі, і навіть Юнона, Сатурнова донька,
803] Сили додать не змогла йому,— з неба Юпітер повітрям
804] Вислав Іріду сказать, що скарає сестру, якщо зараз
805] Турн не відступить із мурів високого города тевкрів.
806] Більше не може юнак щитом уже опір чинити,
807] Бо ж у правиці він сили не має, уже звідусюди
808] Стріли його засипають. На скронях у нього опуклий
809] Дзвонить шолом без устанку, і кована мідь від каміння
810] Гнеться, гребені збиті і щиту не стримать ударів.
811] Тевкри ж тим часом списами вже сиплють подвійно, і перший
812] З ними Мнестей громоносний. Стікає по цілому тілі
813] Піт, що й дихнути не можна, й потоком спливає смолистим;
814] Віддих ослаблий вже ледве підносить знесилені груди.
815] В повній зброї тоді у ріку стрімголов він стрибає:
816] В жовту свою глибину течія прийняла його зразу,
817] I підняла на лагіднії хвилі, й від крові обмила,
818] И, повеселілого, знову до друзів його повернула.
КНИГА ДЕСЯТА
