Іолла
641] Й сильного духом і тілом Гермінія збройного валить,
642] Голе чоло в нього й кучері світлі спадають на голі
643] Плечі, і весь він для зброї відкритий, та ран не боїться.
644] Гострий у плечі могутні уп'явсь йому спис, затремтівши,
645] Й вістрям пройнятий муж ізігнувся удвоє від болю.
646] Чорна струмує потоками кров, і трупи залізом
647] Множать бійці і смерті прекрасної в ранах шукають.
648] В цій кривавій різні амазонка Камілла гуляє
649] З сагайдаком на плечах, грудь одну лиш відкривши до бою.
650] То вона густо з руки посіває гнучкими списами,
651] То двоєсічним залізом в правиці махає невтомно;
652] Лук золотий і Діанині стріли бряжчать їй на плечах.
653] А відступить їй доводиться часом, свій лук обертає
654] Й стріли пускає дзвінкі. Добірні є подруги з нею —
655] Діва Ларіна, і Тулла, й Тарпея, що мідну сокиру
656] Грізно підносить,— усі італійки. Забрала до себе
657] Їх божественна Камілла в свій почет, в війні і у мирі
658] [423]Добрих своїх помічниць. Фракійські отак амазонки
659] Крешуть копитами лід ріки Термодонту й воюють
660] В зброї стоколірній чи в товаристві вони Іпполіти,
661] Чи як додому вертається Марсова Пентесілея [424]
662] Возом воєнним, круг неї ж велика громада жіноча,
663] Гойкають в дикому шалі й опуклими дзвонять щитами.
664] Діво жорстока, кого ти найперше, кого наостанку
665] Списом убила? Тіл скільки вмираючих кинула долі?
666] Клітія сину Евнеєві зразу, як лиш нагодився,
667] Довгим списом ялиновим ти груди міцні проколола.
668] Гине він, крові потоки спливають із нього, криваву
669] Землю кусає, вмираючи, й крутиться, рану обнявши.
670] Потім і Ліра, й Пагаса. Одного, як мав він схопити
671] Вбитого віжки коня, що падав під ним, а другого,
672] Як йому в поміч правицю простяг безоружну,— обидва
673] Стрімголов впали. До них додала Іппотада Амастра;
674] Здалека спис заганяє в Терея, по нім в Гарпаліка,
675] І Демофоонта, і Хрома; а скільки списів тих пустила
676] Діва із рук — стільки впало фрігійських мужів. Над'їжджає
677] Здалека також Орніт, на япігськім коні, у незнаній
678] Зброї, ловець. На плечах з бика круторогого шкура;
679] Голову вовча пащека вкриває велика, з зубами
680] Білими, з мордою разом, в руках його проста дубина.
681] Сам посередині війська іде, й від усіх він на цілу
682] Голову вищий. Його наздогнавши (зробить це не важко,
683] В час, коли цілий загін утікає), списом прошиває
684] Й так йому злісно говорить: «Ти думав, тіррене, що в лісі
685] За звіриною гасаєш? Прийшла тепер хвиля, що можна
686] Ваші хвальби вкоротити уже навіть зброєю жінки.
687] Та понесеш ти до батьківських тіней принаймні ту славу,
688] Що ти від зброї Камілли упав». Й Орсілоха, ще й Бута,
689] Велетнів двох, тут же вбила тевкрійських; з них Бута
