напоїв,—
739] Тут–то любов і старання, коли ворожбит провіщає
740] Радощі й жертви вас жирнії кличуть до гаю густого».
741] Мовив це й гонить коня він у битву на смерть очевидну,
742] Вихрем на Венула мчить і, з коня його миттю стягнувши,
743] Горне до себе правицею й, всю свою силу зібравши,
744] Ворога в себе на грудях везе крізь озброєні лави.
745] Крик аж до неба зчинився, усі зупинились латинці
746] І озирнулися разом. А Тархан, як та блискавиця,
747] Полем летить із озброєним мужем в руках; з його списа
748] Вістря відламлює він і відкритого місця шукає —
749] Рану смертельну завдати. А той, відбиваючись, руку
750] З горла відводить свого і силою здержує силу.
751] Начебто змія вхопивши і цупко тримаючи в кігтях,
752] Високо сизий злітає орел, а поранений змій той
753] Звивисто в'ється, й сичить його паща жахлива, й лускою
754] Грізно він їжиться й хоче до бою угору піднятись.
755] Той же нітрохи не менше своїм закривавленим дзьобом
756] Ворога вперто клює і крилами б'є у повітрі.
757] Так тібуртинця везе, тріумфуючи, Тархон із поля.
758] Слідом за щастям вождя й його прикладом мчать меоніди.
759] Тут же й Аррунт, що на те був призначений долею, хитро
760] З списом підходить, кружляє навколо Камілли швидкої
761] Й пробує щастя хвилину — відкіль би то легше вдалося.
762] Де між полків не повернеться діва у розпалі бою,
763] Стежить уже біля неї Аррунт, об'їжджаючи нишком,
764] Й де з перемогою від ворогів вона ноги виносить,
765] То непомітно й юнак керує туди свої віжки.
766] Тут або там їй перейде дорогу, довкола об'їде
767] Й списом надійним поганець махає. Хлорей тоді саме,
768] Той, що раніш був Кібели жерцем, уже здалека видний,
769] В зброї фрігійській ясніючи, мчав, аж кінь весь у піні,
770] В шкурі, що з міді лускою, мов пір'ям, була вся укрита
771] Й золотом скріплена. Сам вирізняючись він іноземним
772] Пурпуром ясним, з лікійського лука слав стріли гортінські[426].
773] Лук же той був золотий, і шолом золотий був у нього,
774] Й плащ шафрановий на плечах, а поли його полотняні,
775] Що аж лопочуть на вітрі, він в вузол зібрав золотою
776] Жовтою пряжкою. Туніка в нього з вишиваним гаптом
777] І наголінники чужосторонні[427]. На нього одного,
778] Між усім військом на полі, наважилась дівчина сліпо,
779] Чи то щоб зброю троянську повісить у храмі, чи, може,
780] Щоб в золотій оцій зброї здобутій на лови ходити,
781] Й необережно за ним між всіма слідкувала рядами,
782] Бо розгорілось у неї жіноче бажання здобути
783] Збройні трофеї. Нарешті, угледівши слушну хвилину,
784] Кидає з засідки спис свій Аррунт і богів він благає:
785] «Страже святого Соракта, найвищий з богів Аполлоне[428],
786] Ми тебе перші шануємо й палим багаття з соснини,
787] В щирій побожності нашій поклонники вірні,
