110] Та непокоїть мене і доля, і те, чи Юпітер
111] Згоден, щоб спільне було у пунійців з троянцями місто;
112] Схвалить чи ні він союз тих народів, сполучення їхнє.
113] Ти його жінка, тобі таки личить його попросити;
114] Йди, я піду за тобою». На це знов цариця Юнона:
115] «Це вже моя буде справа. Тепер уважай, як я хочу
116] Те повести все, що статися має, скажу коротенько:
117] Завтра на лови Еней і Дідона нещасна до гаю
118] Виїхать хочуть, як тільки Тітан своє раннє проміння
119] Світові завтра появить і землю почне осявати,
120] Чорну зішлю градову на них тучу, коли гарячково
121] Заметушаться ловці й опережуть сітями ізвори,
122] Зливою змию, заграю громами із хмарного неба.
123] Все товариство тоді розбіжиться і в темряві зникне.
124] Вождь тоді Трої й Дідона, обоє, вбіжать до печери
125] Разом. З'явлюся і я там, якщо ж і твоя на те буде
126] Воля, то їх у подружжя зв'яжу я навік,— хай належна
127] Буде йому. Тут же буде й весілля?» На те Кітерея
128] Згоду дала й усміхнулась, бо підступ її зрозуміла [114].
129] Рання тим часом із хвиль Океану вже вийшла Аврора,
130] І засвітилося небо промінням, а молодь добірна
131] З брам висипає і сіті несе очкуваті, і сильця,
132] Й ратища широколезі; їздці виїжджають массільські
133] З турмою гончих собак. Та чомусь забарилась цариця
134] В спальні, і ждуть при порозі на неї пунійські вельможі.
135] Жде й дзвінконогий баский аргамак біля входу,— в оздобі
136] З пурпуру й золота він неспокійно глодає вудила,
137] Піною вкриті. Аж, зрештою, вийшла із почтом великим:
138] Шати сідонські на ній і обшиті каймою в мережах,
139] І сагайдак золотий, із золота шпилька у косах,
140] Застібка з золота шати багряні на ній запинає.
141] От і фрігійський з'явився загін, і з Іулом веселим
142] Всі виступають. Та серед усіх сам Еней найпишніший
143] Між товариством з явився й з'єднав ті загони обидва.
144] [115]Мов Аполлон, що додому з зимівлі з–над Ксанту вертає
145] І прибуває з Лінії на Делос, щоб тут відновити
146] Знов хороводи, а при вівтарях уже товпляться всуміш
147] Жителі Кріту й дріопи строкаті, іще й агатірси;
148] Сам він ступає верхів'ями Кінту, і кучері буйні
149] Лавром вінчає м'яким, і вінець золотий накладає,
150] Й стріли на плечах дзвенять,— та нічим же не гірший від нього,
151] Ідучи верхи, Еней: такою він сяє красою.
152] А прибули вони в гори високі, у нетрі безкраї,
153] З гір позбігали козулі, із скельних верхів розігнавшись,
154] Олені з другого боку поля пробігають розлогі,
155] Куряву збили, тікають, юрбою верхи покидають.
156] А молоденький Асканій на борзому конику грає
157] По долинах то з одними, то з другими йде в перегони;
158] Молиться в серці, щоб так йому з гір або лев рудошкірий,
159] Або запінений дикий кабан на путі