землю?
307] Чи не задержить тебе вже ніщо — ані наше кохання,
308] Ані колишня присяга, ні те, що Дідона загине
309] Смертю жорстокою? Навіть узимку ти з флотом рушаєш
310] І в буревії північні пливти поспішаєш по морю?
311] Серця не маєш! Якби не в чужі ти краї і оселі
312] Їхав, а Троя стара ще стояла б,— чи їхав би в Трою
313] Флотом по збуренім морі? Від мене тікаєш? Благаю
314] Сліз цих заради і даного слова, бо більше нічого
315] Я собі, бідній, сама не лишила, й заради весілля
316] Нашого, ради початку подружжя: як добре зробила
317] Щось я для тебе, як що–небудь з того було тобі миле,—
318] Змилуйсь над домом, який загибає, облиш свою думку,
319] Як тільки можна просити, прошу. Через тебе на мене
320] Люті лівійські народи й князі нумідійські, й тірійці
321] Вже вороги мені. Сором утратила я задля тебе
322] Й чесне ім'я моє давнє, що ним аж до зір величалась.
323] Гостю мій, ця–бо лиш назва по мужу для мене лишилась,
324] Ледве живу, на поталу кому ти мене покидаєш?
325] Отже, чого мені ждати тепер? Тільки того, що брат мій
326] Пігмаліон оці мури потужні зруйнує, чи гетул
327] Ярб у полон поведе? Ох, коли б хоч потомка від тебе,
328] Поки покинеш мене, зачала була, щоб хоч маленький
329] Бігав Еней по світлиці й нагадував личком твій вигляд,—
330] Не відчувала б, що я вже пропаща така і самотня».
331] Так говорила, а він, пригадавши Юпітера слово,
332] Й оком не кліпнув, а в серці змагався та біль гамував свій,—
333] Врешті він коротко каже: «Царице, ніколи не міг би
334] Я заперечить, хоч скільки б ти послуг своїх не згадала.
335] Буде приємно й Еліссу спогадувать, поки мій розум
336] Буде притомний і поки мій дух зможе рухати тілом.
337] Дещо, до речі, скажу: ніколи не мав я надії
338] Втечу свою затаїти, не думай того, і ніколи
339] Я не носив смолоскипів весільних, твоїм чоловіком
340] Я не вважався і шлюбних я уз не шукав. Якби доля
341] Жить за бажанням дала, по своїй усе діяти волі,
342] Я поселився б у Трої, по–перше, і милі могили
343] Рідних не кинув би. Замок Пріамів стояв би високий,
344] Для переможених знову тоді я Пергам збудував би.
345] Та до Італії нас Аполлон тепер кличе Грінейський,
346] Кличуть віщання лікійські в велику Італію їхать.
347] Там і кохання, і рідна вітчизна. Якщо фінікійку
348] Тягне, тебе, від лівійського міста й твердинь Карфагена,
349] Чом тобі заздро, як тевкри осядуть в Авзонії, врешті?
350] Вільно ж і тевкрам держави шукати у землях далеких.
351] В час, коли вогкою млою ніч землю огорне й посходять
352] Зорі вогнисті, тінь батька Анхіса у сні мене кличе,
353] Журний страшить мене образ його, й син Асканій волає,
354] Й кривда його, дорогого що я його ось позбавляю
355] Царства Гесперії й краю, який йому доля
