оправдали
524] Все це події знаменні, про це й ворожбити зі страхом
525] У віщуваннях пізніш говорили. Бо в леті в пливучих
526] Хмарах стріла загорілась і полум'ям шлях позначила;
527] І розплилася, згорівши у плиннім повітрі. Так часом
528] Зорі, зірвавшись із неба, злітають і хвіст за собою
529] Тягнуть у леті. Всі в остовпінні завмерли, й молились
530] Всі до богів, трінакрійські мужі і тевкрійські. Знамення
531] Й можний Еней не відкинув; зраділого дуже Ацеста
532] Він обіймає, дарунки багаті дає й промовляє:
533] «Батьку, візьми оцей дар, бо Олімпу владика могутній
534] Нам показав свою волю цим чудом, щоб дар без вагання
535] Взяв ти почесний. Тож дар цей самого Анхіса старого
536] Зараз одержиш, кратеру оцю з візерунком. В величний
537] Дар Анхісові, батьку моєму, колись це на спомин
538] Дав фракійський Кіссей запорукою їхньої дружби».
539] Так він промовив і лавром зеленим вінчав його скроні,
540] І переможцем Ацеста найпершим з усіх він вітає.
541] Еврітіон добросердий в тій шані йому не позаздрив,
542] Хоч він один збив голубку з високого неба. А дальший
543] Вже нагороду отримує той, що мотузку прострелив;
544] Той, що крилату стрілу у щоглу ввігнав, був останнім.
545] Поки наш батько Еней іще не скінчив ті змагання,
546] Кличе до себе учителя й друга малого Іула,
547] Сина Епіта, і шепче таке йому вірному в вухо:
548] «Йди до Асканія, може, він має вже відділ хлоп'ячий
549] Напоготові й розподіл на вправи для вершників; зараз
550] Хай же виводить на конях загони[152], на дідову славу.
551] Це перекажеш»,— промовив. А людям, які вже навколо
552] Їх юрмились, каже покинути зовсім арену й лишити
553] Поле відкритим. Хлоп'ята над'їхали й перед батьками
554] Гордо пишаються всі, сидячи на загнузданих конях.
555] Молодь троянська й сікульська вся з дива гукнула, уздрівши
556] Їхній похід. Мав вінець на підстрижених кучерях кожен,
557] Як–бо їм звичай велить; деренові мав кожен два списи,
558] Сталлю заковані: в декого ще й сагайдак був на плечах;
559] Вився на шиї ланцюг золотий і звисав аж на груди.
560] Вершників троє загонів і троє вожатих на конях,
561] Хлопців дві шістки за кожним вождем виступає, в окремих
562] Відділах, сяють вони всі так само, як сяють вожді їх.
563] Перщу колону юнацтва в захопленні щирім вів юний
564] Імені діда наслідник — Пріам, твоя парость, Політе;
565] Він італійців помножить; під ним — фракійський двомастий
566] Кінь, білі цятки на ньому та й бабки передні у нього
567] Білі, і високо горде несе він чоло своє біле.
568] Другий — це Атій, від нього рід Атіїв став у латинян;
569] Атій, хлопчина малий, був хлопчині Іулові любий.
570] Найкрасивіший на вигляд Іул із них їхав позаду.
571] Їхав сідонським конем, що на спомин достойна Дідона
572] Подарувала йому і на доказ своєї