любові.
573] Інше юнацтво на конях все їде, що дав у дарунок
574] Батько Ацест.
575] Оплесків громом вітають дарданці несмілих, і радо
576] Їх оглядають, і в них пізнають вони образ їх предків.
577] А як, радіючи, стрілись очима вони із своїми
578] Й кіньми об'їхали їх, син Епіта їм голосом дужим
579] Гасло подав іздаля, ще й бичем на підтвердження ляснув.
580] От всі роз їхались рівно і ряд бойовий розв'язали,
581] Всі три колони пішли своїм шляхом; та знову на гасло
582] Всі завернули з дороги і кинулись в наступ жорстокий.
583] Далі по–іншому вже розступились і знов завертають;
584] Стануть навпроти і колом оточують ряд супротивний,
585] То розгортають картину правдивого збройного бою,
586] То утікають і спини свої підставляють під стріли,
587] То повертають для бою списи, то в замиренні знову
588] Їдуть рядами. Колись–то, як кажуть, на Кріті гористім
589] Був лабіринт, де між темними стінами стежка губилась.
590] Тисяча різних доріг там було, на яких невловимий
591] Бравсь незворотний обман і знаки провідні подорожнім
592] Нищив; і хлопці троянські в бігу тому так, не інакше,
593] Слід свій заплутують, в іграх наслідують битву й утечу,
594] Наче дельфіни, які на карпафських або на лівійських
595] Водних просторах[153] гуляють і з хвилями ігри заводять.
596] Звичай такого походу й такого змагання Асканій
597] Перший увів в Альба–Лонгу, коли її муром обводив,
598] І святкувати давніх латинців навчив, як і сам він
599] Відсвяткував колись хлопцем і з ним уся молодь троянська.
600] Передали своїм дітям той звичай альбанці, а звідси
601] Рим всемогутній узяв і зберіг оцей батьківський звичай.
602] Троя — він зветься, а хлопці, що грають,— троянське юнацтво.
603] Цим закінчилися ігри, відбуті в честь батька святого.
604] З цього моменту Фортуна мінять почала свою вірність.
605] В час, коли ігри свої при могилі вони святкували,
606] Донька Сатурна Юнона послала троянському флоту
607] З неба Іріду. І вітром у леті їй ще помагала,—
608] Не заспокоїлось серце, стара не загоїлась рана.
609] Діва та зараз в дорогу збирається й тисячобарвним
610] Луком і летом швидким, нікому не видна, злітає.
611] Бачить той збір величезний; оглянула берег старанно,
612] Бачить покинуті гавані й флот весь залишений зовсім.
613] А на самітному березі, здалека, плакало гірко
614] Трої жіноцтво по смерті Анхіса, і всі споглядали
615] В смутку тяжкому на море глибоке. Гей, скільки прийдеться
616] Втомленим хвиль подолати морських; лиш одне в них бажання —
617] Міста всі просять, набридло вже біди морські їм терпіти.
618] Отже, між них і вмішалась навмисне, щоб шкоду зробити.
619] Скинула з себе вона і подобу, і одіж богині,
620] Стала старою Бероєю жінкою тмарця Дорікла
621] Що величалась і родом колись, і ім'ям, і синами.
622] Так–то вона увійшла між троянське жіноцтво та й
