Перебирає в душі своїй всякі думки і турботи.
721] Чорна на небо вже в'їхала ніч на своїй колісниці.
722] Видалось, раптом із неба зійшов несподівано образ—
723] Батька Анхіса й такими озвався словами: «Мій сину,
724] Поки я був між живих, дорожчий життя мені був ти,
725] Сину мій, битий прокляттям ілійським. Приходжу сюди я
726] З волі Юпітера, що кораблі від вогню врятував нам,—
727] З неба високого, врешті, зіслав милосердя. Послухай
728] Ради найкращої, що подає тобі Навт, ваш порадник.
729] Їдь до Італії найхоробріші юнацькі серця лиш
730] Вибери і заведи їх туди. Бо тверде і суворе
731] Плем я у Лації мусиш скорити. Зійди, проте, перше
732] В Діта домівку підземну і крізь авернійські глибини,
733] Сину, добийся до мене. Не в Тартарі я нечестивім
734] Перебуваю, між тіней сумних, а в Елісії, світлім
735] Богоугодних зібранні. Сюди, якщо жертву багату
736] З чорних тварин[160] ти складеш, приведе тебе чиста Сівілла.
737] Там ти весь рід свій пізнаєш і місто, яке тобі дасться.
738] Отже, прощай! Ніч волога пройшла вже середину шляху,
739] Подихом коней повіяв на мене світанок суворий».
740] [161]Так він промовив і ніжним серпанком розплився в повітрі.
741] «Гей, куди ти подався, куди поспішаєш,— до батька
742] Мовить Еней,— перед ким утікаєш? І хто ж заважає
743] Нам тут обнятись?» — сказав це і попіл роздув, і погаслий
744] Вогник, Ілара пергамського, й вогнище сивої Вести
745] Жертвою він вшанував[162] із святого зерна і куріння.
746] Зараз скликає він друзів, по–перше, Ацеста, й говорить
747] Їм про накази Юпітера, й милого батька поради,
748] Й задуми ті, що їх має в душі. Не тратять на раду
749] Ані хвилини, й Ацест його задумів не відкидає.
750] Місту жінок одписавши, лишають вони, і охочий
751] Люд, і ті душі, які до великої слави не прагнуть.
752] В суднах лавки поправляють самі вони, й замість згорілих,
753] Балки новими замінюють, весла і линви ладнають.
754] Їх не багато, зате молодецька в них доблесть військова.
755] Разом тим часом Еней і границі визначує місту,
756] Жеребом ділить місця під доми,— Іліону тут бути,
757] Тут же він місце відводить під Трою[163] . Ацест же, троянець,
758] Тішиться царством, визначує форум, старшину скликає,
759] Установляє права; ще й на Ерікса славній вершині,
760] Зорям сусідній, Венері споруджує храм Ідалійській,
761] Гай пресвятий і жерця приділяє могилі Анхіса.
762] Бенкетував весь народ дев'ять днів, на жертовниках жертви
763] Всі поскладали. Вітри заспокоїлись, хвилі на морі
764] Тихо плескали, лиш Австер один не втихає і знову
765] Кличе на море. І вздовж узбережжя крутого страшенний
766] Плач залунав. В обіймах прощальних дні й ночі минають.
767] Вже матері, навіть ті, що колись їм страшним видавалось
768] Моря лице і нестерпним ім'я його, їхать готові
769] Й зносити мандрів труди. А батько Еней