хистко,
868] й сам серед пітьми нічної повів корабель він по хвилях.
869] Гіоко ридав він, у серці зворушений долею друга:
870] Ох як же міг ти повірити небу погідному и морю!
871] Будеш ти голий лежать, Палінуре, в пісках невідомих [171]».
КНИГА ШОСТА
Прибувши до Італії, Еней висаджується біля міста Кум і в храмі Аполлона зустрічається з жрицею Сівіллою, яка віщує його долю. Він просить Сівіллу зробити так, щоб він побачився в підземному царстві з тінню свого батька Анхіса. Сівілла показує йому, як туди дістатися. Еней ховає Мізена і здобуває вказане Сівіллою «золоте гілля». По принесенні жертви Прозерпіні Еней із Сівіллою спускається в підземне царство. Тіні померлих біля ріки Ахеронту, через яку перевозить Енея Харон. Зустріч з Цербером. Царство судді Міноса, різні види тіней.'В Елісії, країні вічного блаженства, Анхіс викладає синові своє вчення про очищення і переселення душ і показує йому нащадків–славетних римлян, починаючи з Ромула, засновника Рима, і кінчаючи Марцеллом, племінником і зятем Августа. Еней повертається на землю. 1] Так він крізь сльози промовив і, флоту пустивши повіддя,
2] До узбережжя евбейського, врешті, до Кум допливає.
3] Судна носами до моря звернулись, і міцно зубами
4] їх якорі прикріпляли, а до узбережжя пристали
5] Круглі корми. На берег Гесперії юні загони
6] Спритно зіскакують. Сім'я вогненне одні добувають,
7] Сховане в жилах камінних, ті — дерево тягнуть із лісу,—
8] Звірів криївки густі, а ті — воду знаходять джерельну.
9] А благочесний Еней до вершин, де владарить над нами
10] Бог Аполлон, іде далі в велику печеру, в таємне
11] Лігво страшної Сівілли, великого духа якої
12] Й серце делійський віщун наповняє натхненням, майбутнє
13] Їй відкриває. В гай Трівії, в дім золотий вони входять.
14] Є така вість, що Дедал, утікаючи з царства Міноса,
15] Зваживсь плисти у повітрі на крилах прудких і в дорозі
16] Тій незвичайній заплив аж до Арктів холодних, і, врешті,
17] Легко осів на Халкідськім узгір'ї. І тут, де уперше
18] Твердо вчув землю, весла крилаті приніс він у жертву,
19] Фебе, тобі і храм спорудив величавий. В притворі —
20] Смерть Андрогея, а далі покара, яку Кекропіди
21] Змушені мати — давати (о горе!) сім діток щороку[172].
22] Урна на жереби є там. Навпроти здіймається вгору
23] З моря кносійська земля[173]. Любов до бика тут жахлива,
24] І Пасіфая, і ложе таємне, і змішані роди.
25] Далі двоббразний вид Мінотавра[174] стояв тут — кохання
26] Грішного слід. Тут подвиг той славний — будова і ходи
27] [175]Плутані і нерозв'язні блукання. Але ж і Дедал вже
28] Зглянувсь на щире кохання царевої доньки й зрадливі
29] Ходи таємні у замку відкрив, показавши, де вихід
30] Ниткою[176]. Частку велику, Ікаре, ти в творі такому
31] Мав би, якби лише смуток дозволив. Твої він пригоди
32] Вирізьбить пробував двічі у золоті, й двічі у