Фізика майбутнього

СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ РЕПЛІКАТОРІВ

В одній передачі на телеканалах BBC і Discovery, де я був ведучим, Джоел Ґарро, автор книжки Радикальна еволюція, сказав: “Якщо самоскладання колись стане можливим, то це буде один з епохальних моментів в історії. Тоді світ зміниться на щось таке, чого ми раніше навіть не уявляли”.¹⁸

Є таке давнє прислів’я: Будь обережний у своїх бажаннях, бо вони можуть здійснитися. Найвища мета нанотехнологій — створити молекулярний складальник, або ж реплікатор, але щойно його винайдуть, він може змінити сам фундамент суспільства. Усі філософії й соціальні системи так чи інакше ґрунтуються на нестачі й бідності. Упродовж усієї історії людства саме це було в суспільстві домінантною темою, яка сформувала нашу культуру, філософію й релігію. У деяких релігіях багатство вважається божественною винагородою, а бідність - справедливим покаранням, тоді як буддизм ґрунтується на універсальній природі страждання й на тому, як ми даємо з ним раду. У християнстві в Новому Завіті сказано: “Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому увійти в Царство Небесне” (Мт. 19:24).

Крім того, розподіл багатства визначає характер суспільства. Феодалізм ґрунтується на нагромадженні багатства у жменьки аристократів на противагу бідності селян. Капіталізм ґрунтується на ідеї, що енергійні, продуктивні люди винагороджуються за свою працю тим, що засновують компанії і стають заможними. Але якщо ледачі, непродуктивні особи зможуть одержати все, що захочуть, майже задарма, просто натиснувши на кнопку, то капіталізм перестане функціонувати. Реплікатор сплутає всі карти й переверне людські стосунки з ніг на голову. Різниця між заможними й незаможними може зникнути, а з нею зникне й уявлення про статус та політичну владу.

Цю ідею актуалізовано в одній із серій фільму Зоряний шлях: наступне покоління, де астронавти знаходять у відкритому космосі капсулу з двадцятого сторіччя. Всередині цієї капсули - заморожені тіла людей, які страждали від невиліковних хвороб того примітивного часу й сподівалися, що в майбутньому їх оживлять. Лікарі зоряного корабля Ентерпрайз швидко виліковують цих людей від їхніх хвороб і оживляють. Щасливчики здивовані, що їхній відчайдушний план спрацював, але серед них виявляється один прагматичний бізнесмен. Перше, про що він запитує: “Яке зараз сторіччя?” Дізнавшись, що тепер він живе в двадцять четвертому сторіччі, бізнесмен швидко усвідомлює, що його інвестиції, очевидно, до цього часу дуже зросли в ціні. Він хоче негайно сконтактуватися зі своїм банкіром на Землі. Але екіпаж Ентерпрайзу збентежений. Гроші? Інвестиції? Такого вже давно не існує. У двадцять четвертому сторіччі достатньо просто попросити - і одержуєш усе, чого забажаєш.

Усе це також піддає сумніву ідею досконалого суспільства, або ж утопії - слово це першим ужив сер Томас Мор у романі Утопія, який він написав 1516 року. Вражений стражданнями й злиднями, що їх він бачив навколо себе, Мор уявив ідеальне суспільство на вигаданому острові в Атлантичному океані. У дев’ятнадцятому сторіччі в Європі було багато суспільних рухів, що шукали утопії в тій чи іншій формі, й чимало з них урешті-решт знайшли притулок у Сполучених Штатах, де ще й сьогодні можна побачити сліди їхніх поселень.

З одного боку, реплікатор міг би дати нам ту саму утопію, яку уявляли собі мрійники дев’ятнадцятого сторіччя. Попередні експерименти з утопією провалилися через нестачу матеріальних благ, що вела до нерівності, потім конфліктів і насамкінець - до краху. Але якщо реплікатори розв’яжуть проблему матеріальної скрути, то, можливо, утопія й справді не за горами. Мистецтво, музика й поезія процвітатимуть, а люди матимуть удосталь часу, аби спробувати здійснити найзаповітніші мрії й бажання.

З іншого ж боку, без таких мотивувальних чинників, як матеріальна скрута й гроші, все це може призвести до виникнення здеморалізованого, розбещеного суспільства, що опустилось до найнижчого рівня. Лише крихітна жменька найобдарованіших людей іще прагнутиме писати поезію. Всі ж решта, як стверджують критики, перетворяться на нікчемних ледарів і нероб.