Без викопного палива механізм світової економіки відразу застопорився б.
Однією людиною, що чітко передбачила кінець нафтової ери, був Кінґ Габберт, інженер компанії
Прогноз Габберта здавався зухвалим, навіть диким і безвідповідальним, оскільки Сполучені Штати на той час усе ще добували величезний обсяг нафти в Техасі та в інших місцях. Однак сьогодні нафтовикам уже не до сміху. Габберт влучив просто в десятку. До 1970 року виробництво нафти в США зросло до 10,2 мільйона барелів на добу, а тоді почало спадати. Сягнути знову попереднього рівня вже не вдалося. Сьогодні Сполучені Штати імпортують 59 відсотків нафти. ІЦобільше, якщо порівняти графік-прогноз Габберта, накреслений кілька десятиріч тому, з графіком реального виробництва нафти в США до 2005 року, то виявиться, що дві криві майже ідентичні.
Сьогодні перед нафтовиками стоїть інше фундаментальне питання: Чи досягнули ми максимального рівня видобутку світових запасів нафти? Тоді, 1956 року, Габберт також передбачив, що світове виробництво нафти сягне піку приблизно через п’ятдесят років. Можливо, він і в цьому мав рацію. Коли наші діти озиратимуться на нашу епоху, то чи не сприйматимуть вони викопне паливо так само, як ми сьогодні сприймаємо китовий жир, - як недоречний пережиток далекого минулого?
Мені неодноразово доводилось виступати з лекціями в Саудівській Аравії й по всьому Близькому Сходу, і я говорив про науку, енергію й майбутнє. З одного боку, Саудівська Аравія має 267 мільярдів барелів нафти, тож ця країна немов плаває по величезному підземному озеру сирої нафти. Подорожуючи Саудівською Аравією і країнами Перської затоки, я був свідком неймовірного марнотратства енергії: посеред пустелі там б’ють височенні фонтани, утворюючи велетенські штучні ставки й озера. В Дубаї навіть є критий лижний спуск із тисячами тон штучного снігу, попри жахливу спеку назовні.
Однак тепер міністри нафтової промисловості стривожені. За всією риторикою про “розвідані запаси нафти”, призначеною запевнити нас, що в найближчі десятиріччя нафти буде вдосталь, відчувається усвідомлення, що багато з цих авторитетних нафтових показників - насправді лише окозамилювання. “Розвідані запаси нафти” - це звучить упевнено й заспокійливо, доки не починаєш усвідомлювати, що ці запаси часто є лише витвором уяви конкретного міністра нафтової промисловості і результатом політичного тиску.
Розмовляючи з експертами в енергетичній галузі, я бачив, що всі вони поступово схиляються до однієї думки: сьогодні ми перебуваємо або на піку Габбертової кривої світового виробництва нафти, або ж за якихось десять років від цієї фатальної точки. Це означає, що вже в близькому майбутньому ми можемо вступити в період не- зворотного занепаду.
Звісно, запаси нафти ніколи не вичерпаються повністю. Весь час знаходяться якісь нові родовища. Однак вартість добування й очищення нафти поступово сягне космічного рівня. Так, Канада має величезні поклади нафтоносних пісків, нафти з яких вистачило б для цілого світу на кілька десятиріч, проте добувати й очищати цю нафту невигідно. Сполучені Штати мають запаси вугілля, яких стало б, мабуть, років на 300, однак використання вугілля обмежене законодавством, і вартість його очищення від усіх твердих і газовидних забруднювальних домішок доволі обтяжлива.
До того ж нафту й надалі знаходять у політично нестабільних регіонах світу, і це посилює міжнародну нестабільність. Графік ціни на нафту за останні десятиріччя нагадує американські гірки: 2008 року ціна нафти сягнула піку на позначці 140
