будь-якого тривимірного об’єкта-наприклад, складних деталей машини. І можна припустити, що за кілька десятиріч або сторіч з’явиться пристрій, який створюватиме тривимірні копії реальних об’єктів з точністю до клітинного й атомного рівнів.
На наступному рівні за допомогою такого тривимірного сканера можна буде створювати живі органи людського тіла. У Вейк- Форестському університеті науковці розробили новий спосіб створення живої серцевої тканини за допомогою струменевого принтера. Спочатку треба ретельно скласти комп’ютерну програму, яка успішно розприскуватиме живі клітини серцевої тканини з кожним проходом каретки. Для цієї процедури науковці використовують звичайний струменевий принтер, але заповнюють його картридж не чорнилом, а сумішшю рідин, що містять живі клітини серцевої тканини. Таким способом науковці можуть керувати точним розташуванням кожної клітини в просторі. Після багатьох проходжень каретки реально утворюються шари серцевої тканини.
Є ще один пристрій, який у перспективі може допомогти нам визначити розташування кожного атома в нашому тілі; це магнітно- резонансний томограф. Як ми вже зазначали раніше, точність магнітно-резонансної томографії становить близько однієї десятої міліметра. Це означає, що кожний піксель навіть чутливого магнітно- резонансного томографа може відповідати тисячам клітин. Однак, якщо розглянути фізичні принципи, що лежать в основі магнітно- резонансної томографії, то з’ясується, що точність зображення залежить від однорідності магнітного поля всередині томографа. Відтак, посилюючи однорідність магнітного поля, можна досягнути більшої точності томографії.
Науковці вже передбачають появу пристрою типу магнітно- резонансного томографа з розділенням близько розміру клітини і навіть іще меншим, який би давав змогу розрізняти окремі молекули й атоми.
Отже, реплікатор не суперечить законам фізики, однак створити його за принципом самоскладання буде важко. До кінця цього сторіччя, коли ми остаточно опануємо технологію самоскладання, можна буде подумати про комерційне застосування реплікаторів.
СІРИЙ СЛИЗ?
Дехто ставиться до нанотехнологій із застереженням. Зокрема Білл Джой, засновник компанії
Небезпека криється в головній властивості нанороботів: здатності самовідтворюватись. Якщо випустити нанороботів у навколишнє середовище, то повернути їх назад уже буде неможливо, так само як віруси. У якийсь момент вони можуть почати розмножуватись безконтрольно, захопити довкілля і знищити Землю.
Моя особиста думка така, що доки ця технологія дозріє до створення реплікатора, залишається ще багато десятиріч, а то й сторіч, відтак хвилюватися через сірий слиз наразі передчасно. У наступні десятиріччя буде вдосталь часу, щоб розробити заходи безпеки від нанороботів, які вийшли з-під контролю. Наприклад, можна створити таку систему безпеки, щоб можна було натиснути на одну аварійну кнопку і вимкнути одночасно всіх нанороботів. Або ж можна створити роботів-убивць, спеціально призначених шукати й знищувати нанороботів, що вийшли з-під контролю.
Іще один варіант - повчитися в Матінки Природи, яка розв’язує цю проблему ось уже мільярди років. Наш світ кишить самовідтво- рювальними молекулярними формами життя - вірусами й бактеріями, - що можуть безконтрольно розмножуватись і мутувати. Однак організм людини створив власних “нанороботів” - антитіла й білі кров’яні тільця в нашій імунній системі, що розшукують і знищують чужорідні форми життя. Ця система, безперечно, недосконала, однак може слугувати прикладом розв’язання проблеми нанороботів, що вийшли з-під контролю.
