Науковці застосовують різноманітні методи, щоб визначити вік цих крижаних зразків. Деякі шари криги містять маркери важливих подій - приміром, сажу від виверження вулкана. Оскільки дати цих вивержень відомі більш-менш достовірно, то на їх підставі можна визначити вік відповідного шару криги.
Потім льодові керни розрізали на скибки, щоб можна було їх ретельно дослідити. Подивившись на одну таку скибку в мікроскоп, я побачив малесенькі, мікроскопічні бульбашки. Я здригнувся від усвідомлення, що споглядаю повітряні бульбашки, які утворилися десятки тисяч років тому, ще до виникнення людської цивілізації.
Вміст вуглекислого газу в кожній бульбашці виміряти легко. Складніше визначити температуру повітря в момент, коли ця крига тільки утворилась. (Для цього науковці досліджують воду в бульбашці. Молекули води можуть містити різні ізотопи. Зі зниженням температури важчі ізотопи води конденсуються швидше, ніж звичайні молекули води. Відтак, визначивши частку важчих ізотопів, можна обчислити температуру, при якій молекула води конденсувалась.)
Урешті-решт, ретельно проаналізувавши вміст тисяч льодових кернів, науковці дійшли деяких важливих висновків. Вони виявили, що температура повітря і вміст вуглекислого газу впродовж багатьох тисячоліть коливалися синхронно, як дві машинки на американських гірках, що їдуть разом. Коли одна крива піднімається чи падає, за нею слідує й інша.
Найважливіше те, що науковці виявили різкий стрибок температури і вмісту вуглекислого газу лише впродовж минулих ста років. Це доволі незвично, оскільки переважно зміни відбуваються повільно, протягом тисячоліть. Науковці стверджують, що цей незвичний пік температури не є частиною природного процесу потепління, а чітко свідчить про вплив людини.
Є й інші способи довести, що недавнє раптове підвищення температури спричинене людською діяльністю, а не природними циклами. Сьогодні комп’ютерне моделювання вже настільки досконале, що ми можемо змоделювати температуру Землі з урахуванням людської діяльності й без неї. За відсутності цивілізації, що продукує вуглекислий газ, утворюється відносно пласка температурна крива. Однак якщо додати людську діяльність, то на графіку з’являється різке підвищення і температури, і рівня вуглекислого газу. Цей прогнозований пік досконало збігається з реальним піком, який ми власне спостерігаємо.
Нарешті, можна виміряти кількість сонячного світла, що падає на кожний квадратний фут земної поверхні. Також можна обчислити кількість тепла, що відбивається від Землі у відкритий космос. За нормальних умов, ці дві величини мали б збігатися: кількість тепла, що потрапляє на Землю, має дорівнювати кількості тепла, що йде від Землі. Однак у дійсності ми виявляємо, що між ними є різниця, яка сьогодні й нагріває Землю. Якщо ж ми обчислимо обсяг енергії, що утворюється внаслідок людської діяльності, то виявимо, що дві величини досконало збігаються. Отже, теперішнє нагрівання Землі спричинене саме людською діяльністю.
Прикро, але якби навіть ми раптом зовсім припинили продукувати вуглекислий газ, то все одно в атмосфері вже накопичилось достатньо газу, щоб глобальне потепління тривало ще кілька десятиріч.
Як наслідок, до середини сторіччя ситуація може стати критичною.
Науковці змалювали, як виглядатимуть наші прибережні міста в середині сторіччя й пізніше, якщо рівень океану й надалі зростатиме. Прибережні міста можуть зникнути. Багато кварталів Мангеттена, ймовірно, доведеться евакуювати; Волл-Стріт опиниться під водою. Уряди будуть змушені вирішувати, котрі з великих міст і столиць варто рятувати, а котрі безнадійні. Деякі міста, можливо, вдасться врятувати за допомогою складної системи гребель і шлюзів. Інші, мабуть, визнають безнадійними й покинуть напризволяще, що спричинить масову міграцію людей. Оскільки більшість комерційних центрів і найнаселеніших міст світу розташовані поблизу океанів, то це може мати катастрофічні наслідки для економіки.
