і запустить нестримний цикл глобального потепління.
ТЕХНІЧНІ ІДЕЇ
Ситуація серйозна, однак точки неповернення ми ще не пройшли. Контролювання обсягів парникових газів - це здебільшого економічна й політична проблема, а не технічна. Виробництво вуглекислого газу прямо пропорційне економічній діяльності, а отже, й багатству. Приміром, Сполучені Штати продукують близько 25 відсотків світового вуглекислого газу. Це зумовлено тим, що на Сполучені Штати припадає близько 25 відсотків світової економічної діяльності. А 2009 року Китай випередив Сполучені Штати у виробництві парникових газів - головно завдяки стрімкому зростанню економіки. У цьому й полягає основна причина, чому держави так не поспішають боротися з глобальним потеплінням: це йде врозріз з економічним зростанням і збагаченням.
Пропонуються різні способи подолання цієї глобальної кризи, однак швидких одноразових заходів, очевидно, буде недостатньо. Проблему можна розв’язати, тільки кардинально змінивши наш спосіб споживання енергії. Поважні науковці пропонують деякі технічні заходи, однак жодний із варіантів наразі не здобув широкої підтримки. Ось деякі пропозиції:
• Затемнення атмосфери за допомогою забруднювальних речовин. Одна пропозиція полягає в тому, щоб запустити у верхні шари атмосфери ракети з забруднювальними речовинами, такими, як двоокис сірки, й розсіяти їх там, щоб вони відбивали сонячне світло в космос і таким чином трохи охолодили Землю. Нобелівський лауреат Пол Крутцен навіть обстоював запуск забруднювачів у космос як останній шанс для людства зупинити глобальне потепління. Ця ідея народилася ще 1991 року, коли науковці уважно стежили за потужним вулканічним вибухом гори Пінатубо на Філіппінах, який викинув у верхні шари атмосфери 10 мільярдів тон вулканічного пилу й уламків порід. Від цього небо потемніло й середня температура на Землі знизилась на Г Б. Це дало змогу обчислити, який обсяг забруднювальних речовин треба запустити в атмосферу, щоб знизити температуру на Землі. Хоч це й серйозна пропозиція, критики сумніваються, що проблему глобального потепління можна розв’язати тільки цим. Складно передбачити, як величезна кількість забруднювачів вплине на клімат. Переваги можуть виявитися короткочасними, або ж якісь несподівані побічні ефекти можуть виявитись гіршими за первинну проблему. Наприклад, після виверження Пінатубо в усьому світі раптово зменшилась кількість опадів; якщо експеримент піде якось неочікувано, то він теж може спричинити сильні по-
сухи. За попередніми оцінками, польові випробування цієї ідеї коштували б 100 мільйонів доларів. Оскільки сульфатні аерозолі діють тільки тимчасово, то щороку було б потрібно щонайменше 8 мільярдів доларів, аби регулярно запускати їх у великих кількостях в атмосферу.
Розмноження водоростей. Інша пропозиція - скинути в океани хімічні речовини, що містять залізо. Такі мінеральні добрива спричинять інтенсивне розмноження водоростей, а це, своєю чергою, збільшить обсяг вуглекислого газу, що його поглинають водорості. Однак коли корпорація
