Якщо головна проблема сонячної енергетики - це вартість ракетних установок, то постає наступне запитання: Чи можемо ми знизити вартість космічних подорожей настільки, щоб колись досягнути зірок?
Ми достатньо надовго затримались на берегах космічного океану. Тепер ми нарешті готові рушити до зірок.
- КАРТІ САҐАН
б МАЙБУТНЄ КОСМІЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ
Античні боги тинялися на летючих колісницях небесними полями Олімпу. Скандинавські боги на швидких вітрильних човнах плавали небесними морями в Асґард.
До 2100 року людство впритул наблизиться до нової ери космічних досліджень: польотів до зірок. Зірки - такі звабливо- близькі вночі й водночас такі далекі - наприкінці сторіччя перебуватимуть у фокусі уваги науковців-ракетників.
Однак шлях до створення зоряних кораблів буде тернистим. Людство нагадує когось, хто руками тягнеться до зірок, а ногами загруз у болоті. З одного боку, це сторіччя стане свідком нової ери роботизованих досліджень космосу: ми посилатимемо в космос апарати на пошуки землеподібних планет, досліджуватимемо місяці Юпітера й, можливо, навіть дізнаємось, як виглядав Усесвіт у перші миті після Великого вибуху. Тим часом пілотоване дослідження відкритого космосу, що чарувало уяву багатьох поколінь мрійників і провидців, принесе певне розчарування.
БЛИЗЬКЕ МАЙБУТНЄ (ВІД СЬОГОДНІ ДО 2030 РОКУ)
ЕКЗОПЛАНЕТИ
На сьогодні одне з найвидатніших досягнень космічної програми - це дослідження відкритого космосу за допомогою роботів, що незмірно розширило горизонти людства.
Головним завданням майбутніх роботизованих місій буде пошук у космосі планет, придатних для життя, - це Святий Ґрааль космічної науки. За допомогою наземних телескопів науковці вже виявили в далеких зоряних системах близько 500 планет; тепер нові планети виявляють постійно - приблизно щотижня або що два тижні. Однак наші прилади, на жаль, дають змогу виявляти лише гігантські планети на кшталт Юпітера, на яких життя - принаймні таке, яке ми знаємо - неможливе.
Аби знайти нову планету, астрономи відстежують легенькі коливання у траєкторії тієї чи іншої зірки. Ці чужі зоряні системи нагадують спортивну штангу, кінці якої обертаються один навколо іншого: один кінець із дисками символізує зірку, яку чітко видно в телескоп, а інший - велетенську планету, завбільшки з Юпітер, що тьмяніша приблизно в мільярд разів. Коли така зірка і планета-гігант обертаються довкола центра “штанги”, у телескопи чітко видно, що зірка легенько коливається. Таким методом науковці успішно виявили в космосі сотні газових гігантів, однак цей метод занадто грубий, аби фіксувати наявність невеличких планет, схожих на Землю.
Найменшу з усіх планет, виявлених за допомогою наземних телескопів, було зафіксовано 2010 року, і вона більша за Землю в 3-4 рази. Примітно, що ця “Суперземля” є першою планетою, що перебуває в зоні, придатній для життя, - тобто саме на такій віддалі від своєї зірки, де може існувати вода в рідкому стані.
