Потім ця мрія розсипалась.
Як висловився письменник-фантаст Айзек Азімов, ми забили гол, а тоді взяли м’яча й пішли додому. Сьогодні старі ракети-носії
Що ж сталося? Чимало всього, у тому числі війна у В’єтнамі, Вотер- ґейтський скандал і т. д. Але якщо відкинути все тимчасове й другорядне, то причину насправді можна окреслити одним словом: гроші.
Ми іноді забуваємо, що космічні польоти коштують дорого, дуже дорого. Запуск одного фунта будь-якого вантажу лише на навколоземну орбіту коштує 10 000 доларів. Уявіть собі Джона Гленна з чистого золота - й одержите якесь уявлення про вартість космічних польотів. Політ на Місяць коштував би приблизно 100 000 доларів з розрахунку на фунт ваги. А політ на Марс обійшовся би приблизно в мільйон доларів з розрахунку на фунт ваги (це вартість приблизно тієї самої ваги діамантів).
Утім, раніше все це ховалося за захопленням і азартом від змагання з росіянами. Видовищні трюки, що їх здійснювали хоробрі астронавти, заслонювали реальну вартість космічних польотів — держави готові були платити дорого, коли на карту було поставлено їхню національну честь. Однак навіть наддержави не “потягнуть” таких витрат упродовж багатьох десятиріч.
Сумно. Минуло вже понад триста років, відколи сер Ісаак Ньютон уперше записав закони руху, а ми й досі перебуваємо в полоні простого обчислення. Щоб запустити об’єкт на навколоземну орбіту, його треба розігнати до швидкості 18 000 миль на годину. Щоб послати об’єкт у далекий космос поза межі гравітаційного поля Землі, йому треба надати швидкості 25 000 миль на годину. (А щоб досягнути цього магічного числа 25 000 миль на годину, ми мусимо застосувати третій закон Ньютона: всяка дія породжує рівну протидію. Це означає, що ракета може швидко летіти вперед, тому що викидає в протилежному напрямі гарячі гази - так само повітряна кулька літатиме по кімнаті, якщо її надути, а тоді, не зав’язавши, відпустити.) Відтак, знаючи закони Ньютона, легко обчислити вартість космічних польотів. Немає жодного закону фізики чи інженерії, який би забороняв нам досліджувати Сонячну систему; все впирається в гроші.
На додаток до всього, ракета мусить нести ще й власне паливо, а це ще збільшує її вагу. Літаки частково уникають цієї проблеми, оскільки можуть брати кисень з повітря за бортом і спалювати у двигуні. В космосі ж повітря немає, і ракета мусить нести з собою контейнери з киснем і воднем.
Це все не тільки зумовлює таку високу вартість космічних польотів, а й пояснює, чому ми й досі не маємо реактивних ранців і летючих автомобілів. Письменники-фантасти (не справжні науковці) яскраво змалювали, як одного дня ми всі надягнемо реактивні ранці й полетимо на роботу або рушимо в недільну подорож на сімейному летючому авті. Багато хто розчарувався в футурологах, оскільки ці передбачення так і не збулися. (Саме тому тепер з’являється стільки статей і книжок із саркастичними заголовками на кшталт “Де мій реактивний ранець?”) Однак щоб зрозуміти причину, достатньо здійснити просте обчислення. Реактивні ранці вже існують; насправді нацисти навіть використовували їх упродовж короткого часу в Другу світову війну. Річ у тім, що пероксид водню - звичне паливо для реактивних ранців - швидко вичерпується, і тому політ з реактивним ранцем триває в середньому лише кілька хвилин. Так само летючі автомобілі з вертолітними пропелерами спалюють величезну кількість пального, тож для пересічного мешканця передмістя такий транспортний засіб був би занадто дорогим.
СКАСУВАННЯ МІСЯЧНОЇ ПРОГРАМИ
Саме через величезну вартість космічних польотів майбутнє пілотованого дослідження космосу сьогодні таке непевне. Попередній президент Джордж Буш свого часу представив чіткий, однак амбітний проект космічної програми. По-перше,
