Фізика майбутнього

мав би, фактично, зістикуватися з ним, радше ніж сісти на нього в традиційному сенсі. Крім того, астероїд, очевидно, обертається нерівномірно, отже, перед посадкою треба зробити точні вимірювання. Було б цікаво дізнатися, наскільки твердий цей астероїд. Дехто вважає, що астероїд - це просто купа каміння, що тримається разом завдяки слабкому гравітаційному полю. Інші думають, що астероїди тверді. Визначення щільності астероїда в перспективі може мати для нас велике значення - якщо колись нам доведеться дробити астероїд за допомогою ядерної зброї. Замість розсипатись на порох, астероїд може розколотися на кілька великих шматків. У такому разі ці уламки можуть становити більшу загрозу, ніж цілий астероїд. Можливо, кращий вихід - легенько “підштовхнути” астероїд і змінити його траєкторію, ще допоки він наблизиться до Землі.

ПОСАДКА НА СУПУТНИК МАРСА

Комісія Оґастіна не рекомендувала пілотованого польоту на Марс, однак є інший цікавий варіант послати астронавтів на супутники Марса: Фобос і Деймос. Ці супутники значно менші, ніж наш Місяць, а отже, мають дуже слабке гравітаційне поле. Окрім заощадження коштів, висадка на супутниках Марса має ще декілька переваг.

По-перше, ці супутники можна було б використовувати як космічні станції. Це був би дешевий спосіб досліджувати Марс із космосу, не висаджуючись на ньому.

По-друге, вони можуть колись забезпечити нам легкий доступ до Марса. Відстань від Фобоса до центра Марса - менше 6000 миль, відтак долетіти звідти до Червоної планети можна всього за кілька годин.

На цих супутниках, мабуть, є печери; їх можна було б використати для постійної жилої бази, яка була б захищена від метеоритів та космічної радіації. Зокрема, Фобос має збоку величезний кратер Стікні - ймовірно, слід від удару якогось величезного метеорита, що ледь не розколов цей супутник на частини. Однак сила тяжіння поступово знову стягнула уламки докупи й відновила супутник. Мабуть, від цього давнього зіткнення на Фобосі залишилось чимало печер і розщелин.

ПОВЕРНЕННЯ ДО МІСЯЦЯ

У доповіді Комісії Огастіна також згадано програму Moon First (Місяць передусім), яка передбачає відновлення польотів на Місяць, але тільки за наявності більшого фінансування - принаймні 30 мільярдів доларів протягом десяти років. Оскільки це малоймовірно, то місячну програму, по суті, припинено - принаймні на найближчі роки.

Скасована місячна програма, що мала назву Constellation (Сузір ’я), складалася з кількох основних компонентів. По-перше, це ракета- носій Apec, перша вантажна ракета-носій США відтоді, як стару ракету Сатурн зняли з експлуатації ще в 1970-х роках. По-друге, це космічний корабель Оріон, здатний доправити шістьох астронавтів до космічної станції або ж чотирьох - до Місяця. І, нарешті, місячний модуль Альтаїр, який власне мав здійснити посадку на Місяць.

Конструкція старого космічного човника, де корабель прикріплювався збоку ракети-носія, мала низку недоліків - зокрема існувала небезпека, що ракета-носій губитиме шматки теплоізолювальної піни. Це обернулось катастрофою для космічного човника Колумбія, який згорів 2003 року при поверненні на Землю, забравши життя сімох хоробрих астронавтів, - причиною було те, що під час старту шматок теплоізолювальної піни ракети-носія впав на ліве крило корабля і пробив у ньому діру. При вході в атмосферу гарячі гази проникли в корпус Колумбії, вбили всіх усередині і зруйнували корабель. У програмі Constellation модуль для екіпажу планувалось розмістити просто на вершечку ракети-носія, тож такої проблеми більше не існувало б.

Преса нарекла програму Constellation “програмою Аполлон на