нестримний парниковий ефект перетворив її на справжнісіньке пекло: температура там сягає 900° за Фаренгайтом, атмосфера складається здебільшого з вуглекислого газу і в 100 разів щільніша за нашу, а з неба ллє дощ із сірчаної кислоти. Опинившись на Венері, ви б задихнулися і вас би розчавило на смерть, а ваші останки згоріли б на попіл і розчинилися б у сірчаній кислоті.)
Тим часом Марс колись був вологою планетою, як і Земля, з океанами й річками, які давно пересохли. Сьогодні це мертва замерзла пустеля. Мабуть, мільярди років тому на Марсі буяло мікробне життя; можливо, якісь бактерії живуть там і донині десь у гарячих джерелах під поверхнею планети.
Від моменту, коли наша держава твердо вирішить летіти на Марс, до самого здійснення цієї космічної місії може проминути ще 20-30 років. Дістатися до Марса буде набагато важче, ніж до Місяця. Порівняно з Місяцем, Марс - це набагато вищий рівень складності. Долетіти до Місяця можна за три дні. Летіти до Марса доведеться півроку-рік.
У липні 2009 року науковці НАСА спробували уявити, як могла б реально виглядати місія на Марс. Близько шести місяців чи й більше астронавти летіли б до Марса, тоді провели б вісімнадцять місяців на самій планеті, а тоді ще шість місяців летіли б назад.
Загалом до Марса треба було б доправити близько 1,5 мільйона фунтів обладнання - це більше, ніж потрібно для космічної станції вартістю 100 мільярдів доларів. Аби заощадити на їжі й воді, астронавтам довелося б очищати власні відходи й використовувати їх для удобрення рослин під час польоту і власне перебування на Марсі. Оскільки на Марсі немає ні повітря, ні грунту, ні води, все треба було б привезти з собою. Використовувати природні ресурси Марса було б неможливо, бо там немає ні кисню, ні рідкої води, ні тварин, ні рослин. Атмосфера складається майже з самого вуглекислого газу, а атмосферний тиск становить тільки один відсоток від земного. Найменша дірка в скафандрі означала б швидкий спад тиску і смерть.
Ця місія була б настільки складна, що її б довелося поділити на кілька кроків. Оскільки везти з собою паливо на зворотний шлях до Землі було б надто дорого, до Марса можна було б завчасно послати окрему ракету з паливом для дозаправки космічного корабля. (Або ж, якщо з льоду на Марсі вдалося б добути достатньо кисню й водню, то їх теж можна було б використати як ракетне паливо.)
Коли астронавти дістануться Марса, їм, можливо, буде потрібно кілька тижнів, щоб призвичаїтись до життя на іншій планеті. Цикл дня і ночі на Марсі приблизно такий самий, як на Землі (доба триває 24,6 години). Але рік майже вдвічі довший. Температура на Марсі майже ніколи не піднімається вище точки замерзання води. Пилові бурі там несамовиті. Пісок має консистенцію, як тальк, а пилові бурі нерідко охоплюють цілу планету.
ТЕРРАФОРМУВАТИ МАРС?
Якщо припустити, що до середини сторіччя астронавти побувають на Марсі й створять там якусь примітивну базу, то існує також можливість, що астронавти намагатимуться терраформувати Марс тобто зробити цю планету придатнішою для життя.
Науковці вже розглянули кілька способів, як можна було б терраформувати Марс. Мабуть, найпростіше було б пустити в його атмосферу метан або якісь інші парникові гази. Оскільки метан - навіть потужніший парниковий газ, ніж двоокис вуглецю, то, можливо, метан утримував би в атмосфері Марса сонячне світло і температура на поверхні планети поступово піднялася б вище від точки замерзання. Крім метану, для майбутнього терраформування Марса можуть згодитися й інші парникові гази, зокрема аміак і фреон.
Щойно температура почне підвищуватись, вічна мерзлота може почати розтавати - вперше за мільярди років. Русла річок наповняться водою. За якийсь час, коли атмосфера стане щільнішою, на Марсі можуть знов утворитися озера й навіть
