само швидко, в геометричній прогресії, множаться в нашому організмі віруси.)
Є, однак, іще одна можливість. Доки цивілізація досягне статусу цивілізації типу III, вона накопичить достатньо енергетичних ресурсів, щоб спробувати освоїти “енергію Планка” - 1019 мільярдів електрон- вольт - енергію, за якої сам простір-час стає нестабільним. (Енергія Планка у квадрильйон разів перевищує обсяг енергії, що його продукує наш найпотужніший прискорювач частинок - Великий адронний колайдер, розташований поблизу Женеви. Це енергія, за якої остаточно перестає діяти Айнштайнова теорія гравітації. Теоретично за такої енергії тканина простору-часу рветься і в ній з’являються малесенькі портали, що можуть вести в інші світи або в інші точки нашого простору-часу.) Щоб опанувати таку величезну енергію, потрібні надпотужні машини неймовірних масштабів, але якби цивілізації типу III це вдалося, то вона могла б прокласти крізь тканину простору-часу “короткі шляхи” - або стиснувши простір, або ж відкривши в ньому “тунелі”. Якщо припустити, що ця цивілізація зуміє подолати низку серйозних теоретичних і практичних перешкод (зокрема, освоїти достатньо позитивної й негативної енергії та усунути нестабільності), то, теоретично, вона могла б колонізувати цілу галактику.
Такі міркування змушують застановитися, чому ці цивілізації - якщо вони існують - не навідуються до нас. “Де ж вони?” — запитують критики.
Одна можлива відповідь полягає в тому, що, можливо, вони вже навідались, але ми занадто примітивні, щоб це зауважити. Зонди фон Нойманна, що самовідтворюються, - найпрактичніший спосіб дослідження галактики, і вони не мусять бути величезними. Завдяки революційному поступові нанотехнологій ці зонди можуть бути завдовжки лише кілька дюймів. Можливо, вони перебувають у полі зору всіх, але ми їх не впізнаємо, бо очікуємо чогось зовсім іншого - велетенського зоряного корабля з інопланетянами на борту. Найімовірніше, такий зонд був би повністю автоматичний, напіворганічний і напівелектронний, і в ньому не було б жодного екіпажу.
Коли ж ми нарешті таки зустрінемо прибульців із космосу, то можемо дуже здивуватися, бо ті могли вже давним-давно змінити власну біологію за допомогою робототехніки, нано- і біотехнологій.
Можливо й таке, що ці цивілізації самознищились. Як ми вже зазначали, перехід від типу 0 до типу І - найнебезпечніший, адже в нашому суспільстві досі є жорстокість, фундаменталізм, расизм та інші пережитки минулого. Цілком можливо, що колись в інших зоряних системах ми знайдемо сліди цивілізацій типу 0, що не змогли перейти до наступного рівня (приміром, атмосфера на їхній планеті могла виявитись занадто гарячою або занадто радіоактивною для життя).
ПОШУК ПОЗАЗЕМНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ
Люди на Землі сьогодні, звісно ж, не усвідомлюють, що ми рухаємося до планетарної цивілізації типу І. Немає колективного розуміння того, що нині відбувається цей історичний перехід. Якщо провести опитування, то виявиться, що дехто щось знає про процес глобалізації, а окрім цього немає жодного усвідомлення, що людство прямує до якоїсь конкретної мети.
Усе може різко змінитись, якщо ми знайдемо в космосі якісь ознаки розумного життя. Тоді ми відразу зможемо порівняти наш технологічний рівень із рівнем тієї інопланетної цивілізації. Науковцям передусім буде дуже цікаво дізнатися, які саме типи технологій опанувала ця інша цивілізація.
Нічого не можна спрогнозувати напевно, але, зважаючи на стрімкий технологічний прогрес, імовірно, що ще в цьому сторіччі ми виявимо в космосі якусь розвинуту цивілізацію.
Така можливість з’явилась завдяки двом тенденціям. Перша - це запуск космічних апаратів (телескопа Кеплера і телескопа
