Устаткування часто вдосконалюється експоненціально, особливо якщо йдеться просто про досягнення більшої ефективності - зокрема вирізання щораз більшої кількості транзисторів на кремнієвій підкладці. Однак у сфері фундаментальних досліджень, що вимагають талану, вміння й несподіваних геніальних здогадок, поступ більше схожий на “переривчасту рівновагу” - після довгих періодів, коли майже нічого не відбувається, настають раптові прориви, що змінюють увесь ландшафт. Якщо подивитись на історію фундаментальних досліджень, він Ньютона до Айнштайна й до теперішнього часу, то можна побачити, що термін “переривчаста рівновага” найбільше відповідає поступу в цій сфері.
По-п’яте, як ми вже побачили, зворотну розробку мозку, очевидно, вдасться завершити не раніше, ніж у середині цього сторіччя, з уваги на величезну вартість цього проекту і його масштаб. А на те, щоб зрозуміти всі ці дані, може піти ще багато десятиріч, відтак остаточна зворотна розробка мозку відсунеться на кінець цього сторіччя.
По-шосте, мабуть, не варто очікувати “великого вибуху”, коли роботи раптом стануть свідомі. Якщо ми розуміємо свідомість як, зокрема, здатність складати плани на майбутнє, прокручуючи в голові різні сценарії, то це означає, що є певний спектр свідомості. Роботи поволі підніматимуться цією шкалою, даючи нам удосталь часу, щоб підготуватись. Це станеться, на мою думку, ближче до кінця цього сторіччя, тож є достатньо часу, щоб розглянути різні можливі варіанти. До того ж свідомість у роботів, імовірно, матиме свої особливості. Отже, спершу розвинеться якась форма “кремнієвої свідомості”, радше ніж повністю людська свідомість.
Однак це порушує інші питання. Хоча є механічні способи вдосконалити наші тіла, існують теж і біологічні способи. Фактично, уся суть еволюції зводиться до відбору кращих генів; то чом би нам не заощадити мільйони років еволюції й не взяти нашу генетичну долю у власні руки?
Ніхто просто не наважується цього сказати, але якби ми могли вдосконалити людську природу, навчившись додавати гени, то чому б нам цього не зробити?
- ДЖЕЙМС ВАТСОН, ЛАУРЕАТ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ
Насправді я не думаю, що до кінця цього сторіччя у нашому тілі ще залишаться для нас якісь таємниці. А тому все, що ми спроможемося вигадати, ймовірно, стане дійсністю.
- ДЕВІД БАЛТІМОР, ЛАУРЕАТ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ
Не певен, що час уже настав, але він близько. Боюся, що, на жаль, я належу до останнього покоління, якому судилося померти.
- ДЖЕРАЛЬД СУССМАН
З МАЙБУТНЄ МЕДИЦИНИ
Міфічні боги мали абсолютну владу - владу над життям і смертю, вони могли зцілювати хворих і продовжувати життя. Найперше, про що ми просили богів у своїх молитвах, - це позбавити нас від хвороб і немочі.
У грецькій і римській міфології є легенда про Еос, прекрасну богиню світанку. Одного дня вона до нестями закохалася в смертного кра- сеня Тіфона. Еос мала досконале тіло й була безсмертна, однак Тіфон мусив із часом постаріти, зів’янути і вмерти. Вирішивши врятувати коханого від цієї сумної долі, богиня вблагала Зевса, батька богів, дарувати Тіфону безсмертя,
