щоб вони могли проводити вічність разом. Зевс змилувався над закоханими й виконав прохання Еос.
Однак Еос у поспіху забула попросити Зевса про вічну молодість для свого коханого. Тож Тіфон став безсмертним, але його тіло постаріло. Він не міг умерти, але ставав щораз хирлявіший, і йому довелося жити вічність у болі й стражданні.
Саме такий виклик стоїть перед наукою двадцять першого сторіччя. Сьогодні науковці читають книгу життя, що містить повний геном людини й обіцяє нам дивовижні досягнення в розумінні природи старіння. Однак продовження життя без здоров’я й сили може стати вічною карою, як пересвідчився бідолашний Тіфон.
До кінця цього сторіччя ми теж значною мірою матимемо цю міфічну владу над життям і смертю. І ця влада не обмежуватиметься зціленням хворих - ми використовуватимемо її, щоб удосконалити людське тіло і навіть створити нові форми життя. Однак, ми досягнемо цього не молитвами й заклинаннями, а завдяки чудесам біотехнологій.
Один із науковців, що розкривають таємниці життя, - Роберт Ланца, людина, що весь час поспішає. Він належить до нового типу біологів - молодих, енергійних і сповнених свіжих ідей, адже попереду ще так багато відкриттів, а часу так мало. Ланца перебуває на гребені хвилі біотехнологічної революції. Як дитина, що оглядає крамницю з солодощами, він із задоволенням досліджує нові території, здійснюючи прориви у різноманітних “гарячих” сферах.
Одне чи два покоління тому темпи були зовсім інші. Можна було побачити біологів, що неспішно вивчають якихось маловідомих червів і жуків, терпляче й докладно студіюють їхню анатомію і довго й нудно вигадують для них латинські назви.
Ланца не такий.
Я познайомився з ним у радіостудії, де мав узяти в нього інтерв’ю, і він одразу справив на мене сильне враження своєю молодістю й безмежною креативністю. У ту мить Ланца, як завжди, розривався між кількома дослідами. Він розповів мені, що опинився в цій динамічній сфері дуже незвичним способом. Він виріс у скромній робітничій родині південніше від Бостона, де загалом мало хто вступає в коледж. Проте в школі Ланца почув приголомшливу новину про розкриття таємниці ДНК і “потрапив на гачок”. Він задумав науковий проект: клонувати у себе в кімнаті курча. Спантеличені батьки не розуміли, що робить їхній син, але дали йому своє благословення.
Рішуче налаштований здійснити свій проект, Ланца поїхав до Гарвардського університету за порадою. Не знаючи там нікого, він запитав чоловіка, якого прийняв за швейцара, як пройти туди, куди йому було потрібно. Заінтригований “швейцар” привів його до себе в кабінет. Пізніше Ланца дізнався, що насправді “швейцар” був одним зі старших дослідників у лабораторії. Вражений сміливістю цього самовпевненого старшокласника, науковець познайомив його з іншими вченими, у тому числі дослідниками Нобелівського масштабу, і це повністю змінило життя юнака. Ланца порівнює себе з героєм Метта Деймона у фільмі
Сьогодні Ланца - керівник дослідницьких робіт у компанії
