У майбутньому ми матимемо трикодери - як у серіалі
вити вам новий орган, який виростять безпосередньо з ваших клітин. Інженерія тканин - одна з “найгарячіших” сфер сучасної медицини, завдяки якій може з’явитися своєрідна “майстерня” людських органів. Наразі науковці навчилися вирощувати в лабораторії шкіру, кров, кровоносні судини, клапани серця, хрящі, кістки, носи й вуха з власних клітин людини. Перший серйозний орган - сечовий міхур - виростили 2007 року, а першу трахею - 2009. Досі науковцям удавалось вирощувати тільки відносно прості органи, що містять лише кілька типів тканин і майже не структуровані. Можливо, що в межах наступних п’яти років удасться виростити першу печінку й підшлункову залозу, і це матиме величезне значення для системи охорони здоров’я. Нобелівський лауреат Волтер Ґілберт сказав мені, що передбачає той час - лише через якихось кілька десятиріч, - коли можна буде виростити з клітин практично будь-який орган.
Аби виростити новий орган, спочатку з тіла людини беруть кілька клітин. Потім ці клітини вміщають у пластикову матрицю, що зовні нагадує губку у формі конкретного органа. Матрицю виготовляють з полімеру гліколевої кислоти, що розкладається в ході біологічних процесів. Клітини обробляють спеціальними речовиинами, що стимулюють їхній розвиток і ріст всередині матриці. Врешті-решт матриця розкладається, залишаючи тільки потрібний орган.
Я мав нагоду побувати в лабораторії Ентоні Атали у Вейк- Форестському університеті в Північній Кароліні й побачити цю дивовижну технологію на власні очі. Йдучи цією лабораторією, я бачив прозорі контейнери з живими людськими органами. Я бачив кровоносні судини й сечові міхурі; я бачив серцеві клапани, що постійно відкривались і закривались, тому що крізь них прокачували рідини. Від вигляду цих живих людських органів у контейнерах у мене виникло таке відчуття, наче я перебуваю в лабораторії доктора Франкенштай- на, однак були деякі принципові відмінності. Тоді, в дев’ятнадцятому сторіччі, лікарі нічого не знали про механізми відторгнення чужорідних тіл, що дуже ускладнюють пересадку органів. До того ж лікарі не вміли боротися з інфекцією, що була неминучим наслідком будь-якої хірургічної операції. Отож Атала, замість створювати якогось монстра, розробляє цілком нову медичну технологію, яка може колись повністю змінити сутність медицини.
Одне з майбутніх завдань його лабораторії - виростити людську печінку (мабуть, у межах наступних п’яти років). Печінка не надто складна й містить лише кілька типів тканин. Печінка, вирощена в лабораторії, могла б урятувати тисячі життів, передусім тих, хто терміново потребує пересадки печінки. Вона також могла б рятувати алкоголіків, що страждають від цирозу. (Прикро, але ця технологія могла б також знеохочувати людей відмовлятися від поганих звичок, адже вони знатимуть, що взамін пошкодженого органу можуть одержати новий.)
Якщо науковці вже навчились вирощувати такі органи, як трахея чи сечовий міхур, то що може зашкодити їм вирощувати всі органи тіла? Одна велика проблема - це навчитися вирощувати крихітні капіляри, що постачають кров до клітин. Кожна клітина в тілі мусить мати доступ до системи кровообігу. Крім того, є проблема вирощування складних структур. Нирка, що очищає кров від токсинів, складається з мільйонів крихітних фільтрів, тож матрицю для цих фільтрів створити доволі складно.
Однак найскладніше з усіх органів виростити людський мозок. Відтворення чи вирощування людського мозку - навряд чи перспектива на найближчі кілька десятків років, проте натомість може бути можливо ввести молоді клітини безпосередньо в мозок, щоб той прийняв їх у свою нейронну мережу. Втім, така ін’єкція молодих клітин мозку буде випадковою, тож пацієнтові доведеться опановувати наново багато базових функцій. Але оскільки мозок “пластичний” - тобто постійно, з кожним новим завданням, оновлює свої нейронні зв’язки, то можливо, що він і справді інтегрує ці нові нейрони так, що вони функціонуватимуть правильно.
