клітини іноді можуть розмножуватись нестримно, доки не перетворяться на ракові. Науковці вже розуміють, що тонкі хімічні сигнали, які курсують між клітинами й повідомляють їх, коли треба рости, а коли слід припинити ріст, так само важливі, як і самі клітини.
Тим часом повільний, однак реальний поступ таки відбувається - особливо в дослідах над тваринами. Ім’я Тейлор потрапило до газетних заголовків 2008 року, коли її команда - вперше в історії - виростила мишаче серце, що б’ється, майже з нуля. Вони почали з того, що взяли мишаче серце й розчинили всі клітини всередині нього, залишивши тільки каркас - білкову матрицю у формі серця. Тоді в цю матрицю вмістили суміш серцевих стовбурових клітин і спостерігали, як стовбурові клітини почали розмножуватись усередині білкового каркаса. Перед цим науковці вже навчились вирощувати окремі серцеві клітини в чашці Петрі. А це стало першим випадком, коли в лабораторії виростили ціле серце, що б’ється.
Вирощування серця стало для Тейлор водночас і важливою особистою подією. Вона каже: “Це розкішно. Можна побачити ціле судинне дерево, від артерій до малесеньких вен, що несуть кров до кожної окремої клітини серця”.4
В уряді США є один підрозділ, що гостро зацікавлений у швидкому розвиткові інженерії тканин. Цей підрозділ - армія США. У минулих війнах бойові втрати армії були величезні: склад цілих полків і батальйонів зменшився на порядок, багато хто помирав від ран. Сьогодні медичні евакуаційні загони швидкого реагування забирають поранених з Іраку й Афганістану літаками в Європу чи в Сполучені Штати, де їм надають першокласну медичну допомогу. Рівень виживання американських солдатів різко підвищився. І так само різко збільшилась кількість тих, хто залишився без руки чи ноги. Як наслідок, армія США має тепер пріоритетне завдання - знайти спосіб вирощувати кінцівки для своїх солдатів.
Інститут регенеративної медицини Військових сил зробив серйозний прорив - відкрив кардинально новий метод вирощування органів. Науковці давно знають, що саламандри мають чудову здатність до регенерації й можуть відрощувати цілі кінцівки взамін утрачених. Ці кінцівки відростають, тому що стовбурові клітини в саламандр одержують відповідний стимул. Одну теорію, що дала результат, апробує Стівен Бадилак з Університету Піттсбурґа, котрому вдалося успішно відростити кінчики пальців. Його команда створила такий собі “чарівний порошок”, що має чудодійну властивість стимулювати відростання тканин. Цей порошок виготовлений не з клітин, а з позаклітинного матриксу, що існує між клітинами. Цей матрикс має важливе значення, оскільки містить сигнали, які кажуть стовбуровим клітинам рости конкретним способом. Якщо “чарівним порошком” посипати обрізаний кінець пальця, то він стимулюватиме відростання не лише пучки, а й нігтя, і в результаті утвориться майже досконала копія первинного пальця. Так науковцям удалося відростити до третини дюйма м’яких тканин і нігтя. Наступна їхня мета - спробувати відростити таким способом цілу людську кінцівку.
КЛОНУВАННЯ
Якщо ми вміємо вирощувати різноманітні органи людського тіла, то чи не можна виростити цілу людину - створити точну генетичну копію, клона? Відповідь: так, у принципі можна, але досі цього ще ніхто не робив, погіри численні заяви.
Клони - улюблена тема голлівудських фільмів, однак зазвичай їхні сюжети не дуже в’яжуться з наукою. У фільмі
Ідея клонування потрапила в заголовки світової преси 1997 року, коли Ян Вілмут з Рослінського інституту Едінбурзького університету клонував овечку Доллі. Він узяв клітину дорослої вівці, вилучив із неї ядро з ДНК, а тоді вмістив це ядро в яйцеклітину - і таким чином відтворив генетичну копію оригіналу. Якось я запитав Вілмута, чи очікував він, що навколо його
