Фізика майбутнього

історичного відкриття здійметься така медійна буря. Він відповів: ні. Вілмут чітко усвідомлював медичне значення своєї праці, однак недооцінював інтерес громадськості до цієї теми.

Незабаром групи науковців по всьому світу почали повторювати досягнення Вілмута, клонуючи різноманітних тварин: мишей, кіз, котів, свиней, собак, коней і велику рогату худобу. Одного разу я зі знімальною групою ВВС відвідав Рона Маркесса, що живе поблизу Далласа, штат Техас, і тримає одну з найбільших ферм у країні, де клонують тварин. Я був вражений, побачивши на його ранчо клоно- ваних тварин першого, другого й навіть третього покоління - клонів клонів клонів. Маркесс сказав мені, що для позначення різних поколінь клонованих тварин доведеться вигадати нову термінологію.

Одна група тварин привернула мою увагу. У ній було приблизно вісім однакових телят. Вони ходили, бігали, їли й спали рядочком одне за другим. Хоч ці телята не знали, що вони клони одне одного, вони інстинктивно трималися купи й у всьому імітували одне одного.

Маркесс розповів мені, що клонування худоби - потенційно вигідний бізнес. Якщо ви маєте бика з відмінними фізичними характеристиками, то на ньому можна добре заробити, якщо використовувати його для запліднення. Однак якщо цей бик помре, то його генетичну лінію буде втрачено - хіба що ви заздалегідь зберете й заморозите його сперму. За допомогою клонування генетичну лінію породистого бика можна зберігати вічно.

Клонування може мати комерційну вигоду в розведенні тварин; утім, наразі не дуже зрозуміло, чи буде сенс застосувати його щодо людей. Хоч ми вже почули кілька сенсаційних заяв про успішне клонування людини, всі вони, ймовірно, були неправдиві. Досі ще нікому не вдалося клонувати навіть примата, не те що людину. Навіть клонування тварин виявилось нелегкою справою, оскільки на кожний ембріон, що розвивається нормально, припадає сотні дефектних.

І навіть якщо клонування людини стане можливим, існують соціальні бар’єри. Передусім, багато релігій виступлять проти клонування людини - так само, як католицька церква 1978 року виступила проти екстракорпорального запліднення, коли Луїза Браун стала першою дитиною в історії, яку зачали в пробірці. Це означає, що ймовірно з’являться закони, які заборонятимуть клонування людини або принаймні жорстко його регламентуватимуть. По-друге, комерційний попит на клонування людей буде невеликий. Навіть якщо клони будуть дозволені законом, то вони становитимуть лише незначну частку людства. Зрештою, ми вже маємо клонів - у вигляді однояйцевих двійнят (і трійнят), отже, новизна цього явища поступово знівелюється.

Попервах попит на дітей із пробірки був величезний, з уваги на безліч безплідних пар. Але хто захоче клонувати людину? Можливо, батьки, що оплакуватимуть смерть дитини. Або ж, імовірніше, якийсь багач на смертному ложі, що не матиме спадкоємців - принаймні таких спадкоємців, які для нього щось значать, - і захоче залишити всі свої гроші собі самому, щоб почати все наново.

Отже, в майбутньому, попри можливі закони, що заборонятимуть клонування людей, люди-клони, ймовірно, таки існуватимуть. Однак вони становитимуть дуже незначну частку людства, і соціальні наслідки клонування будуть неістотні.

ГЕННА ТЕРАПІЯ

Френсіс Коллінз, теперішній директор Національного інституту охорони здоров’я, котрий очолював історичний урядовий проект Геном людини, сказав мені якось, що “кожний із нас має з півдюжини добряче підіпсутих генів”. У минулому нам не залишалось нічого іншого, як страждати від цих часто смертельних генетичних дефектів. У майбутньому, каже Коллінз, ми зможемо виправити багато з них за допомогою генної терапії.

Генетичні хвороби переслідували людство з незапам’ятних часів, а в деякі визначальні моменти могли навіть уплинути на