водою. Ніщо, крім олії, змішаної з попелом, не зробить нас знову білошкірими нарнійцями. А тепер, чарівна Джилле, дозвольте приміряти на вас оцю кольчугу... Троги задовга, але не так сильно, як я боявся. Безсумнівно, вона належала пажеві якогось тархана.
Вони надягли тархистанські шоломи, маленькі й круглі, щільно припасовані до голови, з гострою верхівкою. Потім Тиріян вийняв зі скриньки сувій білої матерії й обмотав її навколо шоломів, так що ті перетворилися на тюрбани, тільки в середині стирчав маленький гострий кінчик. Вони з Юстасом взяли криві тархистанські шаблі й маленькі круглі щити. Легкої шаблі для Джилл не знайшлося, і їй дали довгий прямий мисливський ніж, який в разі потреби міг зійти за меч.
— Чи ви навчені володіти луком, дівчинко? — запитав Тиріян.
— Гірше нікуди, — відповіла Джилл, червоніючи. — От Скрабб стріляє непогано.
— Не вірте їй, государю, — сказав Юстас. — Ми тренувалися звідтоді, як повернулися з Нарнії, і вона володіє луком не гірше за мене. Втім, ми обоє стріляємо так собі.
Тоді Тиріян дав Джилл лук і повний сагайдак стріл. Після чого зайнявся нарешті вогнищем, бо вежа всередині більше нагадувала печеру, ніж житлове приміщення, і вони вже починали тремтіти. Збираючи дрова, усі зігрі-
лися — сонце стояло в зеніті, — і коли вогонь загудів у трубі, кімната здалася навіть затишною. Обід був, щоправда, не ахти: вони знайшли в одному з мішків сухарі, розкришили їх, залили окропом і посолили, так що вийшло щось на кшталт каші. Крім води пити було нічого.
— Шкода, ми не здогадалися взяти з собою пачку чаю, — сказала Джилл.
— Чи банку какао, — додав Юстас.
— Не завадило б тримати в кожній вежі пару барил вина, — засміявся Тиріян.
* Розділ шостий *
СЛАВНА НІЧНА РОБОТА
Години за чотири Тиріян приліг на лаву, щоб трохи подрімати. Дітлахи вже давно спали; він постелив їм заздалегідь, бо підніматися треба було серед ночі, а він знав, що в їхньому віці цього не можна робити, не виспавшись. Спершу він дав Джилл урок стрільби й знайшов, що, хоча вона й слабенько за нарнійськими поняттями володіє луком, все-таки справи не такі кепські. Вона навіть застрелила кролика (який, звичайно, не вмів розмовляти, навколо Ліхтарного Пустища водиться безліч звичайних), і він був відразу оббілований. Тиріян здивувався, що дітлахи чудово ознайомлені з цим неприємним ділом; вони навчилися цьому під час великої подорожі до країни велетнів у дні принца Риліяна. Потім він спробував навчити Юстаса володіти щитом і шаблею. Під час своїх колишніх пригод у Нарнії Юстас чимало тренувався в цьому мистецтві, але мав справу з прямим нарнійським мечем. Він ніколи не тримав у руках кривий тархистанський ятаган, і це значно ускладнювало справу, бо чимало прийомів довелося вивчати заново. Однак він був точний і швидкий у рухах, і це заспокоювало Тиріяна. Король дивувався зміні в обох дітях: вони здавалися вищими, сильнішими й дорослішими, ніж кілька годин тому, коли він
побачив їх уперше. Так діє повітря Нарнії на прибульців з нашого світу.
Всі троє вирішили насамперед відправитися до Хліва й спробувати звільнити Єдинорога Алмаза, а в випадку успіху з’єднатися на сході з невеликою армією, яку Кентавр Руномудр повинен вести з Кер-Паравелю.
