Його слова, однак, справили досить жалюгідне враження. Приблизно п’ять гномів несміливо спробували його підтримати, але відразу замовкли; дехто тужно забурчав, чимало промовчали.
— Ви що, нічого не зрозуміли? — нетерпляче запитала Джилл. — Що з вами, гноми? Ви не чули, що сказав король?! Мавп більше не правитиме Нарнією. Усі повернуться до
нормального життя. Ви знову можете радіти. Хіба ви не задоволені?
Після довгої паузи неприємний на вигляд гном з чорними, як сажа, бородою й волоссям сказав:
— А ви, міледі, хто така?
— Я Джилл, — сказала вона. —
Та сама Джилл, котра врятувала короля Риліяна від чарів. А це Юстас, ми були тоді разом, а тепер повернулися з іншого світу через сотні років. Нас послав Аслан.
Гноми переглянулися, посміхаючись, але не весело, а зі злом.
— Та-ак, — сказав чорний гном (його звали Гріффл). — Не знаю, як ви, а я особисто по горло ситий розповідями про Аслана.
— Правильно, правильно, — пробурчали інші гноми. — Усе тут брехня, суцільна брехня.
— Що? — Тиріян не сполотнів під час бою, але сполотнів зараз. Як він чекав на цю хвилину! І ось вона обернулася дурним сном.
— Ви, може, припускаєте, що ми зовсім недоуки, — сказав Гриффл. — Нас один раз
уже провели. А ви хочете відразу провести нас знову. Досить нам історій про Аслана! Погляньте на нього! Старий довговухий Осел!
— О небо, та ви збожеволіли! — закричав Тиріян. — Хто з вас сказав, що це Аслан? Це облізла підробка! Як ви не розумієте?
— А ви зробите ліпшого, так? — єхидно запитав Гріффл. — Ні вже, дякуємо. Один раз ми дали себе одурити, більше не бажаємо.
— Ні, — сердито сказав Тиріян, — я служу справжньому Аслану.
— Де він? Хто він? Покажи нам його! — в один голос закричали гноми.
— Що я, по-вашому, ношу його в кишені, дурні? Хто я такий, щоб наказувати Аслану? Він же не ручний лев.
Як тільки ці слова злетіли з його вуст, він зрозумів, що припустився помилки. Гноми відразу почали співучо повторювати: “Не ручний лев, не ручний лев”, передражнюючи його. “Оце якраз він нам і повторював”, — сказав один.
