відвернулися від вас. Я розповім вам, як було діло. Позаминулої ночі, коли саме закінчилося одне з оцих кошмарних збіговиськ, я вже йшов додому й виявив, що забув там свою люльку. Це була добра люлька, стара улюблениця, і я відправився назад пошукати її. Іду я до того місця, де сидів (а темно було, хоч око вирви), і раптом чую наче котяче “няв”, а потім голос тархистанця: “Говоріть тихіше”. Я завмер як укопаний. Це були Рудий і Ришда- тархан, вони його так звуть. "Шляхетний тархане, — вкрадливо говорить Кіт, •— я хотів би знати точно, що ми обоє мали на увазі сьогодні, стверджуючи, що Аслан значить не більше ніжТаш”. — “Без сумніву, о найпроникливіший з Котів, — відповідає Ришда, — ти осяг зміст моїх слів”. — “Ви мали на увазі, — говорить Рудий, — що його немає зовсім”. — “Це відомо всім освіченим людям”. — “Тоді ми можемо одне одного зрозуміти, — промуркотів Кіт. — Імовірно, вас, як і мене, трохи стомив Хитр”. — “Дурна, жадібна худобина, — говорить тархан, — але поки що він нам придасться. Ми збережемо все в таємниці й змусимо Мавпа підкорятися нам”. — “І є сенс, — сказав наостанок Рудий, — присвятити в наші плани декількох найбільш освічених нарнійців, яких знайдемо придатними. Бо звірі, які дійсно вірять в Аслана, можуть зрадити будь-якої миті; вони так .і зроблять, як тільки нерозсудливість Мавпа видасть його. Покладатися можна тільки на того, кого не цікавить ні Аслан, ні Таш, а тільки власна користь і та нагорода, яку їм дасть Тишрок, коли Нарнія стане тархистанською провінцією!” — “Найчудовіший Котику, — сказав начальник, — відбирай їх ретельно”.
Поки гном розповідав, погода змінилася. Коли вони всідалися відпочивати, було сонячно. Тепер Лопух тремтів, Алмаз тривожно
оглядався. Джилл поглянула на небо.
— Хмари збираються, — сказала вона.
— І так холодно, — додав Лопух.
— Занадто холодно, клянуся Левом! — вимовив Тиріян, дмухаючи на руки. — Тьху, що за мерзенний запах!
— Наче падлом смердить, — задихнувся Юстас. — Може, тут де-небудь лежить дохлий птах? Чому ми раніше нічого не відчували?
Різко повернувшись, Алмаз підхопився й указав на щось рогом.
— Дивіться! — закричав він. — Дивіться туди!
І всі побачили. І найглибший розпач скував їх.
? Розділ восьмий 4*
ЯКІ НОВИНИ ПРИНІС ОРЕЛ
У тіняві дерев на протилежному боці галявини щось дуже повільно рухалося до півночі. Воно було сірим і прозорим, як дим, але пахло огидно й, крім того, зберігало форму, а не клубилося. Обрисами воно нагадувало людину, але мало голову птаха, хижого птаха з твердим вигнутим дзьобом. У нього було чотири руки, воно тримало їх над головою, простягаючи до півночі, немов бажало обхопити всю Нарнію, і на всіх двадцятьох пальцях, вигнутих, як і дзьоб, замість нігтів були довгі, гострі пташині пазурі. Воно не йшло, воно пливло по траві, і трава немов в’янула під ним.
Ледь глянувши на нього, Лопух пронизливо заволав і миттю кинувся у вежу. А Джилл (яка, як всім відомо, аж ніяк не була боягузкою) закрила обличчя руками. Інші дивилися, поки за хвилину чудовисько не зникло в густих .деревах праворуч від них.
