— Всього лише я, государю, — почувся голос, — я, гном По- ггін. Мені тільки зараз вдалося втекти від решти. Я з вами, государю, я на боці Аслана. Якщо у вас знайдеться для мене підходящий меч, я з радістю битимуся за праве діло.
Усі стовпилися довкола нього і привітали його, і захоплювалися ним, і ляскали його по спині. Звичайно, один-єдиний гном не дуже змінював справу, але всі підбадьорилися. Однак Джилл і Юстас вже позіхали щосили. Веселощі веселощами, але вони занадто втомилися, щоб думати про щось іще, крім ліжка.
У вежу повернулися на світанні. Якби на них чекала вечеря, вони б з радістю поїли, але зараз ніхто й не подумав з цим вовтузитися. Попили зі струмка, сполоснули обличчя й повалилися на лави — усі, крім Лопуха й Алмаза, котрі сказали, що їм буде зручніше просто неба. Воно, може, й на краще, а то від Єдинорога й товстого дорослого Осла в приміщенні зазвичай, стає тісно.
Нарнійські гноми, хоч зросту в них не більше чотирьох футів, на перевірку виявляються чи не найдужчими й найвитривалішими створіннями, і тому Поггін, незважаючи на довгий і важкий день, прокинувся раніше за всіх зовсім бадьорий. Він відразу взяв у Джилл лук, вийшов і підстрелив пару лісових голубів. Потім сів на порозі й общипав їх, базікаючи з Алмазом і Лопухом. Осел вранці виглядав значно краще. Єдиноріг, створіння найшляхетніше й найделікатніше, був до нього дуже добрий і говорив про речі, зрозумілі обом: про траву й цукор і про догляд за копитами. Юстас і Джилл вийшли з вежі майже опів на одинадцяту, позіхаючи й потираючи очі. Гном показав їм, де можна набрати дикого фраснику, нарнійського бур’яну на зразок нашого щавлю, хоча смачнішого (взагалі ж готують його з олією й перцем, але наразі довелося обійтися без них). Так, одне по одному, вони зібрали все необхідне для наваристої юшки на сніданок чи обід, називайте, як хочете. Трохи пізніше Тиріян нарубав у лісі гілок для багаття. Поки їжа готувалася — запах ставав усе чудовіший, — король підібрав Поггіну повне озброєння: кольчугу, шолом, щит, меч, перев’яз і кинджал. Потім він перевірив шаблю Юстаса й виявив, що той сунув її в піхви, не витерши кров тархистанця. Тиріян зробив йому зауваження й звелів почистити шаблю. Весь цей час Джилл тинялася туди-сюди, то уважно розглядаючи казанок, то із заздрістю спостерігаючи за Єдинорогом і Ослом, які мирно паслися поруч. Скільки разів упродовж цього ранку вона пошкодувала, що не може їсти траву!
Коли їжа нарешті приспіла, всі відчули, що чекати мало сенс, і всі до одного попросили добавки. Наївшись, троє людей і гном сіли на порозі, а чотириногі вляглися перед ними. Гном (з дозволу Джилл і Тиріяна) закурив люльку, і король сказав:
— Отже, друже Поггін, ти, ймовірно, знаєш про ворогів більше, ніж ми. Розкажи нам. І насамперед — яку казку вони вигадали про мою втечу?
— Найбільш підступну казку, государю, — сказав Поггін. — Це все Кіт, рудий Кіт, це він розповів і, схоже, сам її вигадав. Цей рудий Кіт, государю, — спритний шахрай, як всі Коти. Він сказав, що проходив повз дерево, до яко
го ці мерзотники прив’язали Вашу Величність. І він говорив (не про вас будь сказане), що ви вили й лаялися, і проклинали Аслана “словами, які мені не хотілося б повторювати” — так він висловився й при цьому напустив на себе манірний і строгий вигляд. Ви знаєте, Коти це вміють. І тут, сказав Рудий, у сяйві блискавки зненацька з’явився сам Аслан і проковтнув Вашу Величність одним ковтком. Усі звірі затремтіли, чимало з них попадали занепритом- ніли. Слідом, звичайно, виступив Мавп. Так, сказав він, буде з кожним, хто не признає Аслана, нехай це послужить застереженням. А бідні створіння завили, запричитали й сказали, що послужить, так, послужить. Так що втеча Вашої Величності зовсім не надихнула їх іти вам на порятунок, а тільки залякала й зробила ще більш покірними Мавпу.
— Яка мерзенна хитрість! — сказав Тиріян. — Напевно, цей Рудий присвячений у його плани.
— Швидше, государю, він Мавпа використовує, — відповідав гном. — Чи бачите, Мавп почав випивати. Я так гадаю, всю інтригу зараз ведуть Рудий і Ришда, тархийський начальник. І гномам щось Рудий наговорив, тому вони так підло й
