— Все-таки давайте сховаємося піддеревами, — запропонував Юстас.
— О ні, — заперечив Тиріян, — краще за- вмремо на місці. Ледь ми почнемо рухатися, як він нас одразу помітить.
— Він уже помітив нас, — промовив Алмаз.
— Він спускається великими колами.
— Стрілу й тятиву, леді, — скомандував Тиріян, — але в жодному разі не стріляйте без мого наказу. Можливо, це друг.
Яким задоволенням було спостерігати граціозність і легкість, з якими знижувався величезний птах, коли довкола панували мир і спокій. Орел опустився на кам’яний стрімчак за декілька футів від Тиріяна, схилив увінчану гребенем голову й вимовив своїм страшним голосом:
— Привіт тобі, королю.
— Привіт тобі, Дальнозоре, — сказав Тиріян. — По тому, що ти називаєш мене королем, я гадаю, що ти не прийняв бік Мавпа і його лже-Аслана. Я радий тобі.
— Государю, — промовив Орел, — коли ви почуєте новини, які я приніс, поява моя буде для вас гіршою за всі скорботи.
Серце Тиріяна зупинилося. Він стис зуби й сказав: “Говори".
— Ось що я бачив, — сказав Орел. — Я бачив Кер-Паравел, усіяний тілами нарній- ців і повний живими тархистанцями. Прапор Тишрока майорить над королівськими стінами. Ваші піддані втекли в ліси. Кер-Паравел узятий з моря. Двадцять великих суден підійшли до нього під покривом пітьми позаминулої ночі.
Ніхто не проронив ні слова.
— Іще я бачив: у п’ятьох лігах від Кер- Паравелю Кентавр Руномудр лежить бездиханний, з тархистанською стрілою в боці. Я був з ним в останні години. Він послав мене до Вашої Величності з такими словами: “Пам’ятайте, усі світи добігають кінця, і доблесна смерть — це дорогоцінний скарб, доступний навіть найбіднішому з нужденних”.
—- Отже, — сказав король після довгого мовчання, — Нарнії більше немає.
? Розділ дев'ятий ?
ВЕЛИКІ ЗБОРИ ПОБЛИЗУ ХЛІВА НА ПАГОРБІ
Вони не могли ні говорити, ні навіть плакати. Потім Єдиноріг ударив копитом об землю і труснув гривою.
— Государю, — сказав він. — Тепер немає потреби радитися. Задуми Мавпа йшли набагато далі, ніж нам здавалося. Без сумніву, він давно був у таємних зносинах з Тишроком і, щойно знайшов лев’ячу шкіру, дав знати, щоб той готувався напасти на Нарнію. Нам сімом залишається відправитися до Хліва, оголосити правду й прийняти пригоду, котру посилає нам Аслан. А якщо трапиться велике диво й ми там переможемо, то повернемося й умремо в битві з незліченним воїнством, яке нагряне з
