Джилл відчула, що хтось лоскоче їй вухо.
Це Алмаз шепотів щось м’якими кінськими губами. Щойно вона зрозуміла його слова, як хутко кивнула й навшпиньках повернулася до Лопуха. Швидко й безшумно вона розрізала останні мотузки, що ще тримали лев’ячу шкіру. Йому не можна було залишатися в такому вигляді після того, що сказав Мавп. Вона спробувала сховати шкіру кудись подалі, але вдалося лише запхати її глибше в густі чагарі. Потім вона знаками понадила Лопуха за собою, і вони приєдналися до решти.
Мавп продовжував:
— Після цього неподобства Аслан... тобто Ташлан розсердився ще дужче. Він сказав, що був занадто добрий до вас, виходячи щоночі. От! Він більше не вийде.
Виття, нявкання, рохкання й вереск пролунали у відповідь. Але знейацька крізь ці звуки прорвався голосний сміх і зовсім інший голос.
— Ви тільки послухайте, що говорить ця мавпа! — викрикнув він. — Але ми знаємо, чому вони не будуть виводити свого дорогоцінного Аслана. Я вам скажу чому: тому що його в них немає. У них не було нічогісінько, крім старого Осла в левиній шкірі. Тепер вони й того втратили і не знають, як бути.
Тиріян не міг роздивитися обличчя по той бік багаття, але здогадався, що це Гріффл, головний гном. І цілком переконався в цьому, коли безліч гномів підхопили тонкими голосами:
— Не знають, як бути! Не знають, як бути! Не знають, як бути!
— Мовчати! — загримів Ришда-тархан. —
Мовчати, діти брудних Псів! Слухайте мене, ви, нарнійці, або я накажу своїм воїнам заспокоїти вас щаблями. Високоповажний Хитр уже сказав вам про мерзенного Осла. І ви подумали, дурні, що в Хліву немає справжнього Таш- лана, так? Бережіться!
— Немає! Немає! — закричали майже всі, але гноми відповіли:
— Правильно, чорномазий, правильно. Давай, мавпо, показуй, що там у тебе в Хліву. Побачимо — повіримо.
Коли вони затихли, Мавп сказав:
—• Ви, гноми, вважаєте себе найрозумнішими! Не кваптеся. Я не казав, що ви не можете бачити Ташлана. Кожний, хто захоче, може його побачити.
Зібрання на хвилину затихло. Потім Ведмідь заговорив повільно й зніяковіло.
— Я от не розумію, — почав він. — Я думав, ви сказали...
— Він думав! — передражнив Хитр. — Начебто те, що діється в твоїй голові, можна назвати думанням. Слухайте, ви. Кожний може бачити Ташлана. Але він не вийде. Ви повинні ввійти до нього самі.
