— До мене! До мене! — закричав він. — Невже ви перетворилися на боягузів, поки я був вашим королем?!
— Ми не сміємо, — захникали десятки голосів. — Ташлан може розсердитися. Сховай нас від Ташлана.
— Де Коні, що розмовляють? — запитав Тиріян.
— Ми бачили, бачили їх, — пропищала Миша, — Мавп змушував їх працювати. Вони прив’язані там, біля підніжжя пагорба.
— Скоріше, — сказав Тиріян, — усі ви, хто дрібніший, хто гризе, риє й розлуплює горіхи, — якнайшвидше біжіть униз і довідайтеся, на чиєму вони боці. Якщо на нашому — перегризіть зубами мотузки, звільніть Коней і ведіть сюди.
— З превеликим бажанням, государю, — пролунали
тоненькі голоси, і, змахнувши хвостиками, гострозорий і гострозубий народець зник.
Тиріян з ніжністю посміхнувся їм услід. Однак не можна було гаяти часу: Ришда-тархан віддавав накази.
— Вперед, — говорив він. — Хапайте їх живими й кидайте до Хліву або зганяйте їх туди — коли всіх зберемо, підпалимо його й принесемо в жертву великій Таш.
— Гм, — сказав собі Дальнозор. — От як він сподівається вимолити прощення в Таш за своє невір'я.
Шеренги ворогів — майже половина сил Ришди — рушили на Тиріяна, і той ледь встигав віддавати свої накази.
— Стань ліворуч, Джилло, і постарайся стріляти влучно. Кабан і Ведмідь — поруч з нею. Поггін — ліворуч од мене, Юстас — праворуч. Тримайся на правому фланзі, Алмазе. Лопуше, ти залишайся поряд з ним. Ви, Пси, прикривайте нас ззаду й кинетеся вперед, коли почнеться бій. Хай допоможе нам Аслан!
Серце Юстаса скажено колотилося, але він всією душею намагався бути хоробрим. Ніколи не відчував він такого жаху (хоча бачив і дракона, і морського змія), а зараз у нього кров холонула, бо він бачив рівний стрій темних облич з палаючими очима. Туг було п’ятнадцять тархистанців, нарнійський Бик, що вміє говорити, Лис Слинка й Сатир Враггл.
Над лівим його вухом просвистіла стріла, і один тархистанець упав, просвистіло праворуч — і впав Сатир.
— Молодець, донько! — пролунав голос Тиріяна, і тут вороги пішли на них натовпом.
Юстас не міг потім згадати, як розгорталися події далі. Він був як у сні (бувають такі сни, коли температура під сорок), поки не почув здалеку голос Ришди-тархана:
— Назад. Відступити й перешикуватися.
