рання зима, за всіма ознаками. Але не давайте цьому пригнітити ваш бойовий дух. Швидше за все, за всіма цими ворогами, і горами, й ріками, через які треба переправитися, і з плутаниною в дорозі, за браком харчів та болем в ногах ми навряд чи зважатимемо на погоду. І хоч ми напевно не просунемося так далеко, щоб досягти якогось результату, але принаймні просунемося доволі далеко, щоб не поспішати на зворотньому шляху.
Обоє дітей відзначили, що він каже «ми», а не «ви», й обоє водночас вигукнули:
- То ти йдеш з нами?
- Звісно, я йду. Краще вже мені піти, скажу я вам. Не думаю, що ми коли-небудь побачимо повернення короля до Нарнії, тепер, коли він відплив до чужиїх країв: в нього був жахливий кашель, коли він вирушав. Залишається Трампкін. Він теж стрімко слабне. І побачите, після цього засушливого літа буде жалюгідний врожай. Тож я не здивуюся, якщо на нашу землю нападуть якісь вороги. Згадаєте мої слова.
- То з чого ми починаємо? - спитав Скрабб.
- Ну, - дуже повільно протяг хитайболот, - всі, хто вирушав на пошуки принца Ріліяна, починали біля того джерела, де він побачив прекрасну жінку. Переважно вони рухалися звідти на північ. І оскільки ніхто з них не повернувся, то важко напевно сказати, як їм повелося.
- Ми маємо почати, знайшовши зруйноване місто велетнів, - втрутилася Джилл. - Так сказав Аслан.
- Почати, знайшовши його, справді? - відгукнувся Хмуротвань. - Тобто нам заборонено спочатку шукати його, як я розумію?
- Звісно, я саме це і мала на увазі, - квапливо виправилася Джилл. - А вже коли ми знайдемо його...
- Отож, коли! - сухо сказав Хмуротвань.
- Хтось знає, де є те місто? - спитав Скрабб.
- Не знаю, як там Хтось, - сказав Хмуротвань. - І не скажу, що ніколи не чув про Місто Руїн. Втім, починати біля джерела не треба. Треба перейти Еттинсмоор. Там і буде Місто Руїн, якщо воно взагалі де-небудь є. Та я заїжджав у цьому напрямку так само далеко, як і більшість інших людей, і ніколи не бачив ніяких руїн, тож не стану вводити вас в оману.
- Що таке Еттинсмоор? - поцікавився Скрабб.
- Подивися он туди, на північ, - сказав Хмуротвань, тицяючи в той бік люлькою. - Бачиш оті пагорби та латки скель? Це початок Ет- тинсмоору. Але від нас його відділяє ріка - ріка Шриббл. І ясна річ, ніяких мостів.
- Думаю, ми зможемо її перейти, - припустив Скрабб.
- Так, її вже переходили, - погодився хи- тайболот.
- Може, на Еттинсмоорі ми зустрінемо яких-небудь людей, які вкажуть нам шлях, - озвалася Джилл.
- Щодо зустрічі з людьми ти цілковито права, - сказав Хмуротвань.
