А велетень, надто високий, аби почути Хму- ротваневі слова, розреготався й мовив:
- Ого, Жабеня, а ти мужик! Іч як вихилив!
- Я не мужик... я хитайболот, - відповів Хмуротвань вже дещо непевним язиком. - І не жабеня: хитайболот.
Цієї миті двері за їхніми спинами прочинилися, і зайшов молодший велетень зі словами:
- Вони мають негайно з’явитися до тронної зали.
Діти встали, але Хмуротвань сидів і торочив:
- Хитайболот. Хитайболот. Дуже пристойний хитайболот. Пристойболот.
- Покажи їм дорогу, малий, - сказав велетню вартовий. - А Жабеня краще понеси, а то воно щойно чималенький жбан вижлуктило.
- Це був не жбан, а я не жабеня, - сказав Хмуротвань. - Не жбаненя. Не називай мене жбаненям. Я пристаньболот.
Але юний велетень підхопив його за поперек та зробив дітям знак іти слідом. Таким не надто гідним чином вони перетнули двір. Хмуротвань, затиснутий у велетневому кула- ці, мляво дригав ногами й справді скидався на жабеня. Але дітям було ніколи зважати на це, бо скоро вони увійшли крізь величезні двері до головного замку (серця в обох закалатали). Пробігшись підтюпцем, аби не відстати від велетня, кількома коридорами, вони опинилися у величезній кімнаті, кліпаючи на світло від ламп та вогнища в каміні, яке відбивалося від стелі та шиб. Праворуч та ліворуч юрмилися велетні, одягнені в розкішні вбрання. На тронах в дальньому кінці зали сиділи дві гігантські фігури, які виявилися королем та королевою.
Футів за двадцять до тронів усі зупинилися. Скрабб і Джилл незгарбно спробували вклонитися (в Експериментальному Домі дівчаток не вчили робити реверанс), а юний велетень обережно опустив Хмуротваня на підлогу, де той повалився, дивом утримавшись навколішки. Справді, через свої довгі кінцівки він жахливо скидався на величезного павука.
* Розділ восьмий *
ДІМ ХАРФАНГІВ
- Давай, Поул, твій виступ, - прошепотів Скрабб.
Джилл зрозуміла, що в роті в неї так пересохло - не вимовити ані слова. Вона люто закивала Скраббові головою.
Подумавши сам собі, що ніколи їй цього не пробачить (та й Хмуротваню теж), Скрабб облизнув губи та прокричав королю велетнів:
- Якщо дозволите, Ваша Величносте, Леді в Зелених Шатах передавала з нами вітання та сказала, що ви радо залишите нас на Осінню Учту.
