- Але я там теж була, - відрізала Джилл. Її страшенно лютили ті настирливі чари. Утім, вже те, що вона це розуміла, свідчило, що чаклунство не діє на неї вповні.
- А ти, дорогенька, королева Нарнії, без сумніву, - так само улесливо, але й трохи насмішкувато промовила чаклунка.
- Нічого схожого! - тупнула ногою Джилл. - Ми прибули з іншого світу.
- О, ця гра ще цікавіша! - удавано захопилася відьма. - То розкажи нам, юна діво, де той інший світ? Що за кораблі чи колісниці прибувають з нього до нашого?
Одразу купа всього зринула в голові Джилл: Експериментальний Дім, Адела Пен- ніфазер, її власний дім, радіо, кіно, машини, аероплани, картки на продукти, довжелен- ні черги. Але все це здавалося туманним і далеким («Трень-брень- брень», - бренькали струни відьминого інструменту). Джилл не могла навіть згадати, як називаються всі ці речі з її світу. І тепер їй на думку навіть не спало, що вона зачаклована: чари нині діяли на повну силу, до того ж, чим сильніше ти потрапляєш під вплив магії, тим більше впевнений, що не зачарований взагалі. Раптом вона зрозуміла, що говорить (і ці слова принесли їй велике полегшення):
- Ні, думаю, той світ був просто сном.
- Так, все це тільки сон, - підтвердила чаклунка, не припиняючи бренькання.
- Так, усе сон, - погодилася Джилл.
- Ніколи не було такого світу, - сказала королева.
- Ні, - повторили Скрабб і Джилл, - ніколи не було.
- Немає жодного світу, крім мого, - промовила відьма.
- Немає жодного світу, крім вашого, - сказали вони.
Хмуротвань все ще запекло боровся.
- Не знаю, що ви там торочите про світ, - сказав він, ніби людина, якій бракує повітря, - але можете повідбренькува- ти собі всі пальці цією штукою, та я не забуду своєї Нарнії і всього Верхнього Світу теж. Може, ви його зруйнували чи залили мороком, який, наскільки я розумію, розлитий тут. Це більше ніж імовірно. Але я знаю, що був там колись. Я бачив небо, всіяне зорями. Я бачив сонце, що виринає з моря вранці та ховається за горами ввечері. І бачив, як воно висить у зеніті полуденного неба, таке яскраве, що на нього неможливо дивитися.
Хмуротваневі слова надихнули інших. Всі троє знову задихали на повні груди й поглядали одне на одного, ніби люди, які щойно прокинулися.
- Ох, справді! - вигукнув принц. - Звісно! Благослови тебе Аслан, добрий хитайболоте! Всі ми й справді бачили сон - останні кілька хвилин. Хіба ми могли забути? Звісно, всі ми бачили сонце.
- Чорт забирай, ясна річ, бачили! - втрутився Скрабб. - Молодець, Хмуротваню! По- моєму, ти єдиний з усіх нас при здоровому Глузді.
