- Він - Великий Лев, що покликав нас із нашого світу, - сказав Скрабб, - та надіслав сюди знайти принца Ріліяна.
- Що таке лев? - здивувалася відьма.
- А хай воно горить! - розлютився Скрабб. - Невже ви не знаєте? Ну як я їй це змалюю! Ви коли-небудь бачили кота?
- Звісно, - сказала відьма, - я люблю котів.
- Що ж лев трохи... тільки трохи, зауважте... схожий на кота з гривою. Але не з такою, знаєте, гривою, як у коня, а радше такою, як суддівська перука. І він жовтий. І жахливо сильний.
Чаклунка похитала головою.
- Здається мені, - промовила вона, - що з вашим левом справи в нас підуть не краще, ніж було з сонцем. Ви бачили лампи, тому вигадали більшу й кращу лампу та назвали її сонцем. Ви бачили котів, вам захотілося більшого і кращого кота, і ви назвали його левом. Що ж, це чудова вигадка, хоча вона, мушу зізнатися, виглядала б доречнішою, якби ви були молодшими. І тільки погляньте, вам не вдається нічого вигадати, не копіюючи справжній світ, мій світ, крім якого інших не існує. Але навіть ви, діти, вже занадто великі для такої гри. А щодо вас, мілорде, то ви взагалі доросла людина, і це просто ганьба! Невже вам не соромно гратися в такі забавки? Годі вже вам всім. Облиште ці дитячі розваги. У мене є для вас робота в справжньому світі. Немає ніякої Нарнії, Верхнього Світу, неба, сонця, Аслана. А тепер усі хутко до ліжок. І давайте з завтрашнього дня почнемо розумніше життя. Але спершу до ліжок: спати, міцно спати на м’яких подушках без дурноверхих снів.
Принц і двоє дітей стояли, плітьми опустивши руки, їхні щоки пашіли, а очі напівзамру- жилися. Сили полишили їх - чари таки подіяли. Але Хмуротвань, відчайдушно закликавши всю свою волю, підійшов до вогню - і зробив одну дуже сміливу річ. Він знав, що йому болітиме менш, аніж людині, бо його босі перетинчасті ноги були жорсткими та холодними, наче в качки. Втім, він знав, що болітиме насправді сильно, але все одно зробив те, що зробив. Босою ногою він став топтати багаття, розтираючи його прямо в каміні на попіл. І тоді водночас сталися три речі.
По-перше, тяжкий солодкий запах одразу послабшав. Хоч весь вогонь загасити й не вдалося, але великою мірою він згас, а те, що лишилося, радше пахло смаленим хитайбо- лотом, а це не надто чарівливий аромат. Від цього розум у всіх прояснів. Принц і діти знову підвели голови та розплющили очі.
По-друге, відьма закричала гучним, моторошним голосом, геть не схожим на ті солодкі переливи, якими досі бриніла її мова:
- Ти що робиш? Тільки торкнися ще мого вогню, болотяний вилупку, і я тобі кров у жилах на вогонь Перетворю!
По-третє, від болю в голові самого Хму- ротваня теж на мить цілком проясніло, й він зрозумів, що насправді було в нього на думці. Проти певних різновидів магії больовий шок - найкраща зброя.
- Кілька слів, мадам, - сказав Хмуротвань, шкутильгаючи подалі від багаття. - Всього кілька слів. Я не здивуюся, якщо все сказане вами - чиста правда. Я з тих хлопців, які по-
любляють знати про все найгірше, аби потім подивитися на це з найкращого боку. Тому я не стану заперечувати жодного вашого слова. Але мушу сказати ще одну річ. Скажімо, ми й справді тільки бачили уві сні всі ці речі або вигадали їх:
