дерева, траву, сонце, місяць, зорі й самого Аслана. Нехай так і було. Тоді я можу сказати вам тільки одне: схоже, вигадані речі значно важливіші за реальні. Припустімо, оця чорна яма, яку ви звете своїм королівством, і справді єдиний існуючий світ. На мою думку, він невимовно жалюгідний. І це дуже кумедно, якщо поміркувати. Якщо ви праві, то ми просто діти, що граються в гру. Але четверо дітлахів, бавлячись, здатні вигадати собі світ, якому ця ваша реально існуюча яма й на латку не згодиться. От чому я не збираюся відступа- тися від нашої вигадки. Я буду на боці Алсла- на, навіть якщо немає ніякого Аслана, котрий повів би мене за собою. Я намагатимусь жити, як нарнієць, навіть якщо немає ніякої Нарнії. Тому щиро дякую вам за вечерю, і якщо ці двоє джентльменів і юна леді вже готові, ми негайно залишаємо ваш двір та вирушаємо в морок, аби присвятити наше життя пошукам Верхнього Світу. Не думаю, щоб наші життя виявилися дуже довгими, але не варто побиватись, якщо світ дійсно таке занудливе місце, як ви кажете.
- Ура! - загукали Джилл і Скрабб. - Слава старому доброму Хмуротваню!
Але принц несподівано вигукнув:
- Обережно! Погляньте на відьму!
Вони поглянули, й волосся стало сторч на їхніх головах.
Інструмент випав з відьминих рук, а самі руки, здавалося приросли до тулуба. Її ноги переплелися, а ступні кудись щезли. Довгий шлейф її зеленої сукні грубшав та зростався в одне зі звивною зеленою колоною, на яку перетворилися її переплетені ноги. Ця колона так вигиналася та зміїлася, ніби взагалі не мала суглобів, чи навпаки, складалася лише з них. Відьма запрокинула голову, і поки її ніс усе довшав і довшав, решта обличчя, здавалося, зникла взагалі, - окрім очей. Тепер це були величезні палахкі очі, без брів та вій. Усе це довго змальовувати, але перетворення сталося так швидко, що годі було й роздивитися. Ніхто не встиг нічого вдіяти, як метаморфоза вже завершилася, й велика, завтовшки з талію Джилл, отруйно- зелена змія, на яку перекинулася відьма, обкрутилася кількома кільцями навколо принцевих ніг. Бридке тіло блискавично метнулося і ще одним кільцем притисло принцеву руку з мечем йому до тіла. Але Ріліян не розгубився. Він підняв руки вгору, й вони залишилися на волі: живий вузол натомість за- тягся на його грудях, готовий щомиті скрутитися тугіше та зламати ребра, наче трісочку.
Принц ухопив змію лівою рукою за горло, намагаючись задушити. Лице істоти (якщо це можна назвати лицем) було лише у п’яти дюймах від обличчя Ріліяна. Роздвоєний язик моторошно тріпотів, то з’являючись, то знов ховаючись у пащі, але не міг дотягнутися до супротивника. Правою рукою Ріліян відвів меч подалі, щоб нанести якнайсильніший удар. Тим часом Скрабб і Хмуротвань вихопили зброю та кинулися йому на допомогу. Всі троє ударили водночас: Скрабб по тілу змії під рукою принца (його меч навіть не пробив луску, тож з цього удару користі було мало), але сам Ріліян та Хмуротвань вразили потвору в шию. Та навіть це не вбило її, хоч хватка довкола принцевого тіла та ніг послабла. Наступні удари відкраяли чудовиську голову. Мертва потвора ще довго звивалася й корчилася, ніби шматок дроту, й вся підлога, як ви розумієте, була мерзотно загиджена.
Коли принц перевів подих, то сказав:
- Панове, я вам дуже вдячний.
Затим троє переможців доволі довго просто стояли, відсапуючись, та мовчки дивилися одне на одного. Джилл вчинила мудро, коли присіла й сиділа нерухомо. Вона думала сама собі: «Тільки б не зомліти чи не розридатися... чи не зробити ще якусь ідіотську річ в цьому дусі».
- Здійснилася помста за смерть моєї ма- тері-королеви, - невдовзі промовив принц. - Без сумніву, це та сама зміюка, за якою я марно гнався біля джерела в нарнійському лісі багато років тому. Всі ці роки я був рабом убивці моєї матері. Втім, я дуже радий, джентльмени, що брудна відьма зрештою вирішила обернутися на змію. Ні моє серце, ні моя честь не дозволили
