Кров крапнула в струмок понад мертвим тілом короля. Тієї ж миті скорботна музика змовкла, а мертвий король почав змінюватися. Його біла борода посіріла, з сірої стала золотавою, почала збігатися й врешті зникла взагалі. Запалі щоки погладшали та посвіжішали, зморшки розгладилися, розкрилися й засміялися очі, й разом з ними засміялися і губи. Раптом король підскочив і став перед ними - молодий чоловік, навіть хлопець. (Втім, Джилл не могла визначити цього напевно, бо ж в Аслановому краю людина не мала певного віку. Зрештою, навіть в нашому світі найдитиннішими є найдурніші діти, а найдорослішими - найдурніші дорослі). Король кинувся до Аслана та обхопив, наскільки міг, руками його величезну шию та обсипав Лева по-королівському міцними поцілунками. І Аслан поцілував його у відповідь по- лев’ячому нестримно.
Потім король повернувся до інших, сміючись від здивування й радості.
- Оце так! Юстасе! - вигукнув він. - Юстасе! То ти зрештою дістався кінця світу! А як щодо мого запасного меча, який ти розтрощив об ту морську потвору?
Юстас ступив кілька кроків йому назустріч з розкритими обіймами, але потім відсахнувся трохи злякано.
- Слухай, ось що, - промурмотів він, - це все, звісно, дуже добре... Але хіба ти не?.. Я маю на увазі, невже ти...
- О, та не будь таким занудою, - сказав Каспіян.
- Але, - сказав Юстас, озираючись на Аслана, - хіба він не... помер?
- Так, - відповів Лев дуже тихо, аж Джилл здалося, що він трохи підсміюється. - Він помер. Більшість людей помирає, скажу тобі. Навіть я помирав. Я знаю всього кількох, кого це минуло.
- О! - вигукнув Каспіян. - Я зрозумів, що тебе непокоїть. Ти думаєш, я привид або ще якась бридня в цьому дусі. Але хіба ти не бачиш? Якби я зараз з’явився в Нарнії, то був би примарою, звісно: бо це більше не моя земля. Але в своєму краю ніхто не може бути привидом. Може, я був би марою і в твоєму світі, не знаю. Втім, думаю, він і не твій, якщо зараз ти тут.
В душах дітей зародилася надія, але Аслан похитав своєю кудлатою головою.
- Ні, мої любі, - сказав він. - Коли ми зустрінемося тут знову, ви справді прийдете, щоб залишитися. Але не зараз. Ви маєте поппрму тися до свого світу на деякий час.
- Сер, - сказав Каспіян, - мені завжди так хотілося хоч одним оком поглянути на той світ. Може, це неправильно?
- Ти не можеш хотіти неправильних речей тепер, коли ти помер, сину мій, - сказав Аслан. - Ти побачиш їхній світ - протягом п’яти хвилин за їхнім часом. Цього вистачить, щоб залагодити там все, що треба.
Тут Аслан пояснив Каспіянові, що чекає на Джилл і Юстаса там, куди вони повертаються, й розказав йому все про Експериментальний Дім. Здається, він знав про це не менше, ніж вони самі.
- Доню, - сказав Аслан, - виламай лозину он з того куща.
