Коли Аліку було чотири роки, вони разом зі Стасом стали ходити до басейну.
Коли Аліку було п’ять, вони заходилися вчитись пісень під гітару; в оселі що два дні бували Алікові друзі й приятелі, і навіть недруга одного разу притягли - здоровезного пацана-сусіда, який за щось Юлиного сина незлюбив. Пам’ятаю, тоді п’ятирічний Алік прибіг із ревом і кинувся до батька з вимогою покарати кривдника, а Стас замість цього організував якусь культурну програму, наївну й неправильну на перший Юлин погляд, але, як виявилося, дієву - понурий “хуліган” якщо не став Аліковим другом, то й досаждати йому, в усякому разі, надовго перестав…
…Було дуже темно. Непрозірно.
Алік заворушився на розкладачці. Кашлянув раз, другий, закашлявся; Юля напружилась, готова схопитися й бігти, та Стас у напівсні трохи сильніше здавив її руку, щоб вона залишалась на місці:
- Юльцю… Спи… Спи, спи, дівчинко, усе гаразд…
І вона слухняно заплющила очі.
(кінець цитати)
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Цікава геральдика:
ЖОВТА ДИНЯ НА ТЛІ ТРАВИ
За час моєї відсутності ні в домі, ні в дворі, ні на городі нічого не змінилося. Грядки стояли без жодного будяка; достиглі овочі знялися з кущів і повиповзали на стежинку - так веліло їм особливо витончене замовляння. Над стежинкою кружляли мухи. Мій урожай, на превеликий жаль, починав підгнивати.
Ледь відпочивши з дороги, я послав ворона зі звісткою для Ятера; Іл швидко прискакав, але довго прив’язував коня. Ще довше йшов від воріт до порога. У дверях взагалі спинився, ніби згадавши, що залишив удома дещо важливе і цілком потрібне; насупившись, вирішив усе-таки привітатися першим:
- Вітаю, чаклуне!
І затнувся, уважно мене роздивляючись. Ох, була б в Іла така можливість - вївся б у мої думки, як личинка в кору дерева; із чим приїхав, запитували напружені очі. Чи знайшов кривдника, чи покарав? І чи пам’ятаєш усе, що я отут, біля порога, наговорив тобі минулої нашої зустрічі?
Я, звісно ж, прекрасно пам’ятав, але нагадувати не квапився. Устигнемо.
- Заходь, - запросив я втомлено. - Поговоримо…
Ми всілися в кріслах один навпроти одного. Від Ятера пахло потом, пилом і якимось запаморочливої міцності парфумом.
- Дівку завів?
Ятер насупився:
