“Март зі Гороф, позаступен. маг, зак. спадкоєм., старш. призн. син, родовий маєток - замок Бугай, що знаход. в околицях нас. п. Дрикол, що знаход. в гирлі р. Вир’ї, майно оцін. як значне, на службі не перебув., був членом драко-клубу протягом 10 років. Діти: зак. - Вел зі Гороф, позаступен. маг, нині покійн. Баст. - Аггей (без роду), маг 3-го ст.”
Сабая гарячково ощадила місце на сторінці - ще б пак, адже їй доводилося щосекунди вміщувати стільки відомостей, а скільки ще треба було вмістити! Драко-клуб. Погляньмо, чи нема тут розділу за клубами… Є! Премилостива сово, є, Клуб Кари, Клуб Карнавалу, Клуб Лялькарів, Клуб Вірних Сердець… Драко-клуб. Засновано… перетворено… “чл. клубу тримають драконів у неволі, зокрема цепових, карликових, заводських…”
Я відірвав очі від рухливого рядка.
“Вона пам’ятає, як її захопили. І куди привезли - замок із ровом й укріпленнями, з цепним драконом на мосту. І хтось - вона не пам’ятає його обличчя - щось робив із нею…”
Ювелірша. Тільки вона пам’ятала про те, що відбувалося з нею після її викрадення. Решта або не пам’ятали нічого, або - якщо мені вдавалося розбуркати їх - бурмотіли невиразне: “Темрява… Брама… Міст… Стіна…”
Ювелірша пригадувала цепного дракона. Прикмета сама по собі настільки сильна, що зійде й за доказ. Не так уже багато їх, драконолюбів. Ось і сабая підтверджує: “Тепер. часом клуб наліч. 9 дійсн. членів…”
Добре, Март зі Гороф. Можливо, що до тебе першого буде мій візит. Так, найпевніше, до тебе - тому що Ондру в сабаї згадано тільки одного. Без прізвиська. “Походж. невідом. Предки невідом. На сл. у кн. Дривегоціуса…” Рядок затремтів. Просто на моїх очах на сторінку вистрибнули слова “перебував” і “покійного”. “Перебував на сл. у покійного кн. Дривегоціуса”. Ні про місце проживання, ні про родичів, ні про захоплення - ні слова. Ось такий загадковий Голий Шпиль. Ну й нехай; номером першим у нас буде драконофіл, а там подивимось…
Я перевів подих. Знайшов серед інших імен власне ім’я: “Хорт зі Табор, позаступен. маг, зак. спадкоєм., старш. і єдин. син, родовий маєток в околицях нас. п. Ходовід, що знаход. в р-ні Трьох Пагорбів, майно оцін. як значне, спадковий член Клубу Кари, власник разов. заклин. Кари на термін до 6 міс. Діти: нема”. Ось і весь я - три рядки вриваного тексту, і песимістичний, мов удар сокири, підсумок. Діти: нема…
Будуть, подумав я понуро.
Знову зітхнув і взявся шукати серед імен на літеру “Ш”.
Шанталія був один. “Лів Шанталія, покійн. Маг 1-го ст., зак. спадкоєм. єдин. син. Могила невід. Діти: нема”.
Якийсь час я витріщався в книжку, намагаючись зрозуміти, бреше сабая - чи брешуть мої очі.
Так і не зрозумів.
Відкинувся на спинку крісла.
Самозванка?
Можливо. Але навіщо?
Чи сабая не тратить своїх безцінних сторінок на згадки про дочок? Якщо дочки не вспадковують природної магії… то для
