Хоч як приблизно було проведено цей хват, своєї цілі він майже досяг - Іл на секунду втратив рівновагу. Похитнувся, та не впав, і уже в наступну секунду я ледве вийшов з-під хитрого, з викрутом, удару.
Він був тренований і сильний, мій колишній друг. Його меч знавав кращі часи - згідно з легендою, по дві голови одразу щастило стинати цьому клинку; умілим маневром барон розвернув мене обличчям до сонця, і я вмить майже осліп.
Це був, певно, найгірший момент нашої сутички. Я бачив силует ворога і політ білого зблиску на місці меча; у паніці відскочив назад, але трохи не встиг. Фамільне баронське вістря торкнулося моїх грудей, мені здалося, що я мертвий, уже вмер; тоді з білого сонячного марева виринуло вишкірене обличчя Іла, на цьому обличчі замість радості була досада, і, вхопившись рукою за скривавлену сорочку на грудях, я здогадався, що поранений не серйозно.
Подряпина.
- Продовжуймо, бароне!
Барон радо погодився.
Я відбивав удар за ударом, відступав, ухилявся; Ятер був витривалий, а я вже втомився, моя перевага в швидкості зійшла нанівець. Хвилину за хвилиною життя моє висіло на гнилій соломинці.
І тут Ятер схибив!
Шаленство підвело його, фамільне шаленство Ятерів. Розпалившись, Іл на секунду відкрив лівий бік, я зрозумів, що мені дається останній шанс, кинувся в атаку…
І послизнувся на рівному місці, на сухій траві!
Падіння сталі на мою голову; відчайдушний блок, утрата рівноваги, падіння; у мене вистачило сил одразу перекотитись на бік, а в те місце, де я лежав, із хрускотом увійшов клинок Ятера.
Я вдарив Іла ногою - схибив, удар ковзнув по його стегну. З коротким звуком “хряп!” Іл висмикнув меч із землі; я перекотився знову - Іл коротко, чітко вдарив мене по зап’ястю носаком чобота і враз наступив на мій упалий меч.
Двобій було, властиво, скінчено.
Шляхетний барон Іл де Ятер заніс наді мною славну сталь свого войовничого дідуся.
За плечем у Ятера висіло сонце, маленьке й лихе. Проти сонячного проміння монументальна фігура мого друга-вбивці здавалась пласкою, ніби вирізаною із жерсті… М’язи мого живота зсудомило - так вони хотіли відштовхнути залізо, що падало з неба.
Одна мить.
Використати магію в чесному двобої - значить, зганьбити себе.
Одна мить…
