По дну його погляду щось промайнуло. Як тінь кажана. Страх? Жах перед Карою? Де ж твоя зверхність, де твоя зневага, надступеневий?
Зневага лишилась на місці. Тільки холод змінився люттю:
- Щеня. Що дрібніша тварюка, в чиї руки потрапляє Кара, то більше радості від гри в ката…
І, залишивши на моїй щоці слід, як від ляпаса, Март зі Гороф пірнув у низенькі двері. Грюкнула зачиняючись залізна стулка.
“Ніколи не воюй проти натовпу! Натовп сильніший за будь-якого мага, натовп тупий і сморідний супротивник. Уникай велелюдних місць, ніколи не ходи на масові дійства; якщо вже надало тобі потрапити до агресивно налаштованого натовпу - вибирайся з пастки розумно.
Ніколи не ставай невидимим. Тебе просто розчавлять.
Якщо твій ступінь вищий за другий - сміливо обертайся на птаха й лети. Речі кидай без жалю, життя й здоров’я - важливіші. Якщо твій коефіцієнт перевертенства за масою невеликий - перетворюйся на дуже великого птаха однієї з тобою ваги. Далеко летіти тобі однаково не доведеться - ти маєш усього лише відірватися від землі й протягнути кількадесят метрів.
Якщо твій ступінь не дозволяє тобі перетворитись на птаха - прикрий себе всіма захисними замовляннями, які є в твоєму арсеналі, і, вгадуючи напрям людського потоку, якнайшвидше вибирайся з нього.
Якщо натовп протистоїть тобі… Ніколи не доводь до такого, але якщо вже лихо сталось - ні в якому разі не намагайся боротися з багатьма супротивниками одразу!
Роззирнись навколо. Якщо поблизу є стіна - перекинь її на юрбу. Повали дерево, улаштуй пожежу, кинь блискавку, убий одного або двох із людей - ти маєш налякати юрбу в першу хвилину сутички. Якщо цього не вдалось - обертайся на кого завгодно й біжи щодуху…”
Бастард Аггей бігав по колу. Наче теля навколо кілочка, наче собака навколо стовпа; видимих пут, що зв’язували Аггея, не було, та на невидимі я розстарався навіть більше, аніж слід було. Усе-таки Аггей був маг, хоч і слабенький, і слід було просто зв’язати його, та я не втримався. Погнався за зовнішнім ефектом, зажадав додатково принизити шмаркача, і от уже другу годину він бігає, мов собачка, по пухкому піску, спітнілий і ледве живий від утоми, а його батько не відповідає на мої ультимативні вимоги. Чхати йому на Аггея, чхати йому на мене й на Кару.
А може, він просто не отримував моїх листів?
Ми з Орою сиділи в центрі витоптаного Аггеєм кола - між стрічкою ріки й краєм соснового лісу. Страдницьки зморщившись, я вшосте виводив паличкою на утрамбованому річковому піску: “Пана Марта зі Горофа запрошує до розмови пан Хорт зі Табор. Швидка відповідь стане запорукою доброго здоров’я бастарда Аггея, присутнього тут-таки ж й відданого на тортури…”
Щодо тортур я поки що брехав. Аггей просто бігав, що в його віці і при його роді занять навіть корисно.
