- Препаратор має повну владу навіть над надступеневим магом, - сказала Ора з не зовсім природним смішком. - Хорте, зважаючи на виниклі обставини…
- Не думаю, щоб повну владу, - серйозно заперечив Гороф. - Адже мене взяли оманою… Мені підсунули ляльку.
- Що? - спитав я механічно. Мені уявилась товста лялька в парчевій сукні і з порцеляновою головою.
Гороф зітхнув:
- Смерічка. Ви самі підкреслили, що до кожного з препарованих - до кожного! - незадовго до викрадення присмоктувався близький друг, подруга, коханка… І між ними встановлювались особливі, довірчі стосунки. Це я й назвав… першим-ліпшим словом. Смерічка була лялькою для мене, - у його голосі прозвучав справжній біль. - Як коханка Ефа була лялькою для старого барона, а ця, як її… для ювелірші…
- Тисса Граб, - сказав я. - А для старого купця - юний поштивий помічник…
Ора переводила погляд із Горофа на мене й назад.
- Мене взяли оманою, - повторив Гороф. - Я повірив Смерічці… Вона стала для мене… власне, мені не стільки шкода Арса…
Він замовк. Сів; одвернувся.
Його Арс щовесни споживав по незайманій дівчині, нагадав мені цинічний внутрішній голос. А тепер пан драконолюб сидить і міркує про тонкі матерії, ладен, мабуть, і сльозу пустити… І це надступеневий маг!
- Одне питання, - сказав я підкреслено холодно й по-діловому. - Ви згадали видіння, галюцинації… З усіх викрадених вони були тільки у вас - і в ювелірші. Їй примарився замок, міст із цепним драконом, довгий стіл, вино, владний пан без обличчя…
Гороф кисло осміхнувся:
- Розумію, чому ви так… сподівались на мене. Але… це були справжнісінькі галюцинації. Дівчинка мріяла про замок із драконом і про владного пана, такі мрії багатьох її одноліток, що рано вискочили заміж за ювелірів й аптекарів, нічого дивного… А мені примарились… ні, не скажу. Але то були породження моєї власної фантазії, а я здатен це зрозуміти, на відміну від вашої ювелірші… Ну як, ви не передумали?
Я мовчав.
- Ви продовжите ваші пошуки? І спробуєте розшукати препаратора, і спробуєте покарати його?
Я мовчав.
- Візьміть мій камінь, - сказав зі Гороф тихо. - Поповніть вашу колекцію… Якщо вам удасться покарати пана препаратора - це буде відплата й за мою біду теж. За Арса… ба більше - за той жахливий обман… Мій перший син не дожив і до двадцяти років. Мій бастард… ви його бачили, - це тварина, точнісінько як його мати. Смерічка була втіленням моєї мрії про дочку… Пан препаратор розуміється на людях, що з його роботою - не дивина.
